Подорож за Родіонівку (відео)

Минулої п’ятниці автор цих рядків та підприємець і депутат міської ради Олександр БУЙКОВ, на виконання рішень комісії з моніторингу міських озер, до складу якої входять, вирішили дослідити околиці Родіонівського озера. До нього під’їхали з боку вибалка, що виходить з Кудриного Яру. По дорозі, коли минали городи, з – під колес нашого легковика вигулькнула куріпка, і, не наважуючись знятися на крило, побігла попереду. Зупинилися, аби пташина мала змогу відбігти на безпечну відстань.

Озеро зустріло спокійним плесом і чистою водою: жодного запаху, або, принаймні зовнішнього, сліду забрудненя. Лише поодинокі загиблі рибинки на поверхні нагадували про масштабне екологічне лихо, яке спіткало водойму в розпал зими. Зауважу: жодних свідоцтв біологічного отруєння води , як то гною або іншого органічного сміття, не знайшли. Лише у безлісому видолинку, що виходить до заплави з боку Годунівки, відчули ледь вловимий коров’ячий «аромат». Це, однак, аж ніяк не те, на що розраховували. Тутешні угіддя сповнені життя. Підходячи до очеретів, сполохали пару крижнів, потім ще і ще. Невдовзі після цього трапилися в очі аж шестеро прекрасних білих чапель. Обережні птахи не наважалися підпускати нас ближче ніж за 200 – 300 метрів, і, зрештою, відлетіли далеко у поле.

А на зворотньому шляху побачили на річищі пару лебедів. Ті пливли за нами, допоки було можна, і не навіть не намагалися сховатись. Разючий контраст з цим розмаїттям - сміття на березі: пакунки і окремі речі, прикопані ємності і пакунки, залишені ніби напоказ. Ми натрапили навіть на захоронення корови, зроблене, судячи з усього, рік-два тому і розрите цієї весни. Від нього до плеса якихось 3 – 4 метри.