Новость из категории: Статьи

Ще раз про мораль…

«Оскільки всі ми повинні померти, я краще помру, переслідуючи прекрасну мету».
Міларепа.
 
Сьогодні ми гостріше, ніж будь-коли, відчуваємо падіння моральних цінностей, за словами Б. Братуся, – «обвал моральності», і починаємо розуміти, що мораль – дивна річ: її наявність непомітна, зате відсутність позначається фатально. Не випадково в цивілізованих країнах уроки моралі включені до навчальних програм. На жаль, в Україні традиційно акцентується увага на засвоєнні знань із навчальних предметів, на розвитку інтелектуальної сфери, а нагальна потреба формування моральної свідомості, морального виховання тільки декларується. Думка, що етична грамотність з’являється із засвоєнням життєвого досвіду, є хибною і шкідливою і має відповідні наслідки. Цим порушується одна з головних євангельських заповідей: «Полюби ближнього свого».

Моральна психологія тлумачить мораль (моральність) як правила поведінки людини стосовно суспільства, інших людей і себе самої. Здавна джерелом моральності, що оберігає від поганих учинків, вважалася мудрість. Її основні ознаки:не допускати розбіжностей між словом і справою; зважувати свої судження і вчинки; дотримуватися почуття міри;вдосконалювати душу; бути стійким, доброзичливим.
 
Перебуваючи у статусі депутата Глухівської міської ради, зсередини спостерігаю культуру спілкування, моральність, порядність та інші чесноти народних обранців. Сказати що враження від цього не дуже позитивне – це нічого не сказати. У цьому контексті згадуються слова Кобзаря: «… село неначе погоріло, неначе люди подурілі…». Глухівчани мають можливість безпосередньо спостерігати особливості спілкування депутатів у сесійній залі, які в народі називають «цирком». При цьому глухівчани на Фейсбуці, вулиці, кухні інтенсивно обговорюють «циркові вистави» народних обранців, часто звинувачуючи мера у неможливості навести лад. Шановні глухівчани, зрозуміло, що позиція «моя хата з краю» зручна і безпечна. А раптом щось само собою трапиться і заживемо як на Заході? В українських реаліях, за тотальної корумпованості всіх гілок влади, за пристойне життя треба боротися. Що кожен із нас зробив для покращення життя у нашому місті? Хто допоміг меру, його команді? Не може людина за 2 роки зробити щасливим кожного з нас, задовольнити всі наші потреби, якщо протягом десятиліть місто занепадало і всі мовчали, ніби не помічали, що воно перетворюється, по суті, на занедбане селище. Допоки ми інертні, сторонні спостерігачі, ситуація не зміниться.
 
Болить наша байдужість, безхребетність. Звернемо увагу на поведінку дітей на вулиці: смітять, ламають дерева, на клумбах знищують квіти, про ненормативну лексику годі говорити. Чимала провина в цій деградації лежить на сім’ї і школі. У критичного читача одразу виникне запитання: «Як школа виховає культурну людину, якщо деякі педагоги демонструють таку саму моральну деградацію?». Згодна, не виховають. Дорослі не вчать дітей, не роблять зауважень, не формують моральну свідомість. Слід наголосити, що самі дорослі також далекі від уявлень про мораль – вигуляв собаку у сусіда під парканом – у чому справа? Так це ж тварина! А хтось має прибрати за тим псом. Кинув порожню пляшку – хтось прибере! Кинув під паркан сусідові сміття, зрізане гілля – він все одно прибере, куди ж йому бідолазі подітися!? Перегородив шинами тротуар – так я ж своїй дитині гральний майданчик роблю, а те, що люди ходять проїжджою дорогою, так кого ж це цікавить?. А Скоропадське озеро? Перетворили його також на смітник. Поводемо себе як первісні дикуни. Наведу слова вченого, який сказав: «Дети, выросшие на мусорных кучах, мусорно мыслят». Як мислимо, так і живемо. Існує повір’я, що людина неминуче розплачується за зло, яке заподіює людям. І в цьому немає жодної містики. Справа в тім, що зло впливає не лише на того, на кого воно спрямоване, а й на того, хто його транслює. Усвідомлюючи або відчуваючи, що чинить неправильно, людина змінює свій психологічний стан, виснажує душу і поступово «втрачає» себе. В. Сухомлинський зазначав, що добро і зло у всіх країнах визначається тим, корисне чи шкідливе це явище для суспільства. Доброта – це складна моральна якість, що включає милосердя, справедливість, чуйність, чесність тощо.
 
Високі моральні почуття нелегко досягаються. Це швидше постійне нагадування про досконалість мети, до якої людина прагне, проте не завжди досягає. Можливе запитання: навіщо ставити мету, якщо в ідеалі її неможливо досягти? Саме для того, щоб постійно йти вперед і досягти можливого. Без цієї моральної опори людина може сама не помітити, як стане скочуватися (і скочується) все нижче й нижче. Безперечно, що падати легше, ніж дертися нагору, переборюючи труднощі. Сила, що перешкоджає падінню, – моральний ідеал, віра. Слід пам’ятати, що моральний спосіб робить людину здоровішою і щасливішою...
 
Ніна Ільїна, депутат Глухівської міської ради


Поделиться в соцсетях:

Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter
загрузка...
Нет комментариев к этой новости. Оставьте комментарий первым

Похожие новости

Только зарегистрированные пользователи могут оставлять комментарии. Пожалуйста зарегистрируйтесь или войдите в ваш аккаунт.
Авторизация с помощью соцсетей:
Авторизация с помощью Facebook Авторизация с помощью Google
загрузка...