Новость из категории: Статті

На Дошку пошани (Невигадані історії з циклу відомого глухівського жартівника)

У 60-і роки штат добровільного товариства ДОСААФ, де головою працював Вадим Олексійович Цог складався із 3-х осіб: голови, бухгалтера і прибиральниці. Бухгалтером працювала не дуже грамотна та трохи наївна жінка Лідія Марківна.

Одного разу, після закінчення звітного періоду (мабуть кварталу) Вадим Олексійович нібито почув телефонний дзвінок, зняв трубку і імітував розмову з обласним керівництвом ДОСААФ. -Доброго дня, доброго дня. Спасибі, спасибі. Чим,чим преміюєте? А, зрозумів. Значить кожному по окладу і кожного на обласну Дошку пошани? І прибиральницю теж? Зрозумів, зрозумів. Коли привезти портрети? А-? Не зрозумів. Через 2 дні чи через 3? Ясно, через 2 дні. Буде зроблено. До побачення Сергій Абрамович,ще раз велике спасибі! Закінчивши «розмову» Вадим Олексійович декілька раз повторював: «Коли ж ми встигнемо все це зробити ,ай-йай-йай, а яй яй». Затим, зробивши втомлену гримасу, але бадьорим голосом вимовив до бухгалтера: «Лідія Марківно, ви чули розмову?» Так, але не все зрозуміла.
 
« Так ось терміново, причепуритесь гарно і йдіть до художника Олександра Гладкого і хай він швидко намалює ваш портрет на обласну Дошку Пошани. Ось його адреса. Почнемо з вас, а потім уже мене і Ірину Адольфівну. Прийшовши до художника, згідно вказаної адреси Лідія Марківна чемно привіталась, представилась і коротко виклала суть прохання. Олександр Аркадійович,без додаткових питань став за мольберт, але не поспішав з роботою,про щось ніби розмірковуючи. Зрозумівши що,напевно,художник не знає як йому заплатять за роботу бухгалтер пояснила, що з «налом» у них «напряженка»,тому гроші вам перерахуємо на рахунок який ви повідомите. На що Олександр Аркадійович зауважив: Так. так, я все обговорив із вашим шефом,не хвилюйтесь і не турбуйтесь, будь ласка готуйтесь.
 
Потім Олександр Аркадійович(як він умів завжди делікатно) обережно, торкаючись плечей жінки, повернув тулуб направо, потім, трохи подумавши-наліво, підняв підборіддя. У цей час пролунав телефонний дзвінок. Гладкий злякано ухопився за трубку, як буцім-то йому телефонували із ЦК і повторював: Да, да……зрозумів. Потім,звертаючись до Лідії Марківни майже прокричав: «Що ж ви мені зразу не сказали,що малювати треба вас на весь ріст?!... І тут до Лідії Марківни дійшло, що її розіграли. Наспіх мовчки одягнувшись вона попрямувала до райкому партії. Із розповіді Вадима Олексійовича,його викликали до райкому партії, але знаючи його, як гумориста, обійшлись усною доганою.  Імена бухгалтера та прибиральниці вигадані.
 
Надіслав А.А.Стегно.


Поделиться в соцсетях:

Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter

Похожие новости