На згадку про в’язнів нацистських концтаборів
Минулої середи відзначався Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів. У Глухові його відзначили покладанням квітів до підніжжя центрального меморіалу.. Цього дня у різних куточках світу згадували тих, хто пройшов через пекло цих досконалих у своєму роді нацистських ( а подекуди й нічим не кращих від них, гулагівських) катівень. Загалом через різні табори гітлерівської Німеччини, з майже однаково жахливими умовами утримання протягом 1939 – 45 рр. пройшло близько 18 – 20 млн. громадян різних країн. Чи не третину від цього числа склали представники СРСР: евреї, цигани, військовополонені, підневільні робітники.
Багато хто з них так і не повернувся додому, впавши жертвами голоду, хвороб, каторжної праці, жорстоких катувань, бузувірських «медичних» дослідів над живими людьми. У людей й досі на слуху моторошні назви 2фабрик смерті»: Аушвіца – Біркенау, Бухенвальда, Дахау, Заксенхкаузена. У окупованому Глухові протягом 1941 – 42 років теж функціонував свій табір смерті – т. зв. дулаг – пересильний, де загинуло тисячі в’язнів. Нам пощастило ознайомитися з цінним джерелом – спогадами радянського військовополоненого, який перебував там деякий час, і якому, попри всі незгоди, пощастило вціліти. Наводимо ось цей моторошний фрагмент:
Да, это был танец смерти. Немцев это смешило, палки стали сыпаться на его плечи в сопровождении какой-то песни, которую подпевал молодой, лет 21 – 22, эсэсовец, спровождая каждый такт песни ударом палки по плечу. Избиваемый напрасно стремился втиснуться в ряды впереди идущих пленных. Последние, чтобы не угодить под удары палок, расступались так, что ряды за ним не смыкались, и спина продолжала служить барабаном для такта какой-то весёлой песенки… Далі – в нашому наступному номері.
Андрій КОВАЛЕНКО
Поделиться в соцсетях:
Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter