Сергій БУЙКОВ: бачу себе лише у Глухові, і з Глуховом

ДЛЯ ДОВІДКИ: СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ РОЗПОЧАВ ЗАЙМАТИСЯ ПІДПРИЄМНИЦТВОМ У ДАЛЕКОМУ 1992 РОЦІ, ЗАСНУВАВ У ГЛУХОВІ НИЗКУ ТОРГОВЕЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ, ВИРОБНИЦТВ, А ТОРІК ВІДКРИВ ПІЦЕРІЮ «ЮНІСТЬ». БІЗНЕС ВЕДЕ З ДРУЖИНОЮ ТА СИНОМ

- Збиралися відкривати ресторан, але зараз ні грошей, ні, якщо чесно, не бачимо особливих перспектив. Є ідея здати приміщення, де планувався ресторан, в оренду секонду – бізнесу, що у нас не збавляє обертів, і, мабуть, не збавлятиме років так з двадцять.

- Тут, можна сказати, намолене місце – раніше була їдальня. Коли ствердилися на думці щодо піцерії, перше, над чим замислилися, яку облаштувати піч. Дивилися спеціальні сайти, їздили на виставки. Втім, через загрозу агресії РФ рік нічого не робили.

Коли повернулися до втілення задуму, вирішили ставити пічку на дровах, оскільки від італійців і німців, з якими випало спілкуватися, повсякчас чули, що європейський споживач надає перевагу «дров’яній» випічці, плюс нам це дуже вигідно, оскільки маємо столярне виробництво з відходами. Знайшли вмілого пічника, замовили з Італії камінь. Італійське же борошно виявилося занадто дорогим. Тож експериментували з десятьма видами вітчизняного. А продукцію пробували місяць, з’ясовуючи всі тонкощі рецептури і смакові відчуття. Нині процес приготування нашої піци можна спостерігати в онлайні соцмереж.

Скоро вона окупиться?

- Протягом року після підвищення «мінімалки» до 3700, прибутку практично немає. Є бонуси – за використання полички, встановлення холодильника. Це все, що заробила фірма. Поки тримаємось. Якщо мінімальну зарплатню піднімуть до 4100 гривень, стане ще складніше.

Наскільки впливає на ваш бізнес масова трудова міграція?

- З запуском безвізу чи не кожен другий збирається виїхати за кордон. Деякі вже виїхали: один з наших офіціантів, посудомийка. Керівник столярного виробництва ось попрацював у Польщі три місяці за контрактом, повернувся, каже, більше не поїде: 12-годинний робочий день, схуд на сім кілограмів. А хтось і залишається. Мої друзі – далекобійники мандрують всією Європою, брат кума у Ізраїлі поваром - каже, щоправда, дозволити собі там не може нічого зайвого. Тут же може щось купити. У Польщі теж - за 600 євро не особливо розгонишся, а як для нашого життя – дуже пристойна платня.

Як почувається бізнес у Глухові?

- Вісім років місцеві підприємці чинили спротив проникненню до міста національних мереж супермаркетів - цих монополістів, що нищать малий і середній бізнес. У них було 740 супермаркетів із Кримом і Донбассом, залишилося десь 500. "Кока-Кола" у них у продажу дешевша, ніж у мене в закупці через дилерів. Вони купують фурами і диктують умови. Не погодиться "Кока-Кола" - буде "Пепсі". Виробники виїжджають за рахунок опту. Конкурувати з цією мережею практично нереально. Вийти напряму на виробника не можна, лише через дилерів, регіональних представників. На жаль, встояти їм не вдалося – у Глухові 2012 року (є підстави думати, не без допомоги тодішньої влади) з`явився супермаркет АТВ, який, за деякими підрахунками, забирає нині від третини до половини з 10 – 15 млн. грн., які витрачаються на харчі глухівчанами. Через це закрилися до 10 продовольчих магазинів, які не витримали конкуренції. Здалися в оренду іншим мережам, які нічого не платять. На мою думку, це зрештою призведе до вимирання дрібного бізнесу. Міській громаді з тієї мережі теж майже жодного зиску: податки платить за місцем реєстрації, у Дніпрі. До глухівського бюджету надходить лише 1% (!) оціночної вартості землі – 18,6 тис. грн. на рік і 5 % акцизу.

Яка, на вашу думку, найболючіша проблема у взаємовідносинах влади та бізнесу?

- Ми в бізнесі, як вам вже казав, 26 років. Грошей трохи заробив, кредити не потрібні. Проблема в іншому: зараз розірвали мінімальну зарплату й прожитковий мінімум. Пільгами з податку на доходи фізичних осіб користується лише один з багатодітної сім’ї. Із мінімальної зарплати платити працівнику понад 700 грн. у бюджет, а підприємству ще 800 грн. у Пенсійний фонд – дуже складно. У нас працює близько 80 людей. Помножте на 1500 - і матимете уявлення наскільки нам «вигідно» створювати нові робочі місця.

Ще одне: ми торгуємо алкоголем і цигарками. На сьогодні з чотирьох оптових постачальників тютюнових виробів залишився один - російський "Мегаполіс", що тримає 100 % українського та 60 – російського ринків, виставляючи 5% накрутки. За нинішніх тарифів на газ, тепло вона робить бізнес геть нерентабельним. Тож обсяги продажу тютюнових виробів падають, при тому що палити менше народ не став – перейшов на «чистий», у більшості випадків доморощений, тютюн. Його купують на базарі келишками. Те ж саме і з алкоголем: зі зростанням цін, акцизів –збільшення обсягів виробництва самогону; зменшення легального продажу – проблеми з бізнесом. Держава сама рубає сук, на якому сидить.

Чимало підводних каменів у земельному законодавстві. Чому депутати не прописали чітких термінів її оренди? Чому віддаємо землю на 49 років? Чому не заборонено закладати землю? Один іншому не віддав борг і все – земля перейшла. Виходу з цієї абсурдної ситуації, якщо чесно, не бачу. В Україні для підприємства узяти кредит під відсотки – значить вмерти. Як на мене, максимальний «навар» на кредитуванні не може перевищувати 5%, і щоб віддати 25 (кредит під 25% річних дає держава підприємцям на розвиток бізнесу) – треба мати якийсь супер-бізнес.

Мене ось запитують, коли мої капіталовкладення окупляться. Вважаю, що за життя - ніколи. Раніше націнки були 100%, і за півроку можна було повернути оборотні кошти. Зараз курс долара підняли. Для чого? Роздати пенсіонерам гроші. Вважаю: якщо прив’язалися до долара, то тоді виключно за долар треба продавати, купувати, а про гривню забути. Тоді не буде спекуляцій.

У сусідній Шостці хочуть зробити госпітальний округ. Тут лікарню ймовірно закриють.

- Питання поки не вирішили. У Глухові якість медичних послуг багатьох не вдовольняє. Втім, і щодо більших міст… Вчора ось був у Сумах, там здавав аналізи, стрівся з товаришем. Коли у нього виявили пухлину, він об’їздив всю Україну, і всюди казали: і не мрій про одужання. У Росії: ліків нема. А ось у Німеччині взялися допомогти - за 160 тисяч євро, і – стало відчутно краще.

Знову таки – це вияв ситуації, коли у нашій країні при владі ті, хто служить будь кому: Росії, Америці, Європі, і ніхто – своїй Батьківщині. Виключення з цього правила – такі люди як Мішель Терещенко, який говорить відкрито, що не вписується у корупцію, крадіжки, фальсифікацію виборів. На керівників такого типу, однак, рано чи пізно знаходять управу, підбирають компромат. Така система.

Ви з 2004 року в політиці. Є бажання й надалі змінювати місто?

- Звісно. Я народився в Глухові. Для мене кращого міста нема. І боляче було дивитися, як воно потихеньку занепадає. Розкрадання бюджету не давало йому розвиватися, як належить. Туристи сюди не їдуть, місцеві тікають потихеньку, бо немає роботи. Між тим Глухів має багато переваг, які за розумного підходу могли би принести його мешканцям непогані дивіденди. Тут, наприклад, найкраща вода в Україні - її можна пити з-під крану, непогана система відведення стоків,з урахуванням промислових потреб. До міста підведені потужні електромережі. Все це – очевидні плюси для розвитку бізнесу, але, повторюю, ними ще треба вміти скористатися.

Не замислювалися над переїздом в іншу країну?

‒ Подруга дружини 10 років живе у Португалії. Нарешті купила квартиру – у розстрочку, на 25 років. Працює на двох-трьох роботах. Тут займалася малим бізнесом. Повертатися не хоче.

Мене з закордонням нічого, за великим рахунком, не пов’язує. Тож бачу себе лише у Глухові, і з Глуховом.

Ірина ПАТЛАТЮК, Катерина КОБА - Gazeta.ua (подається з несуттєвими скороченнями, опрацьовував Андрій КОВАЛЕНКО)