З Різдвом Христовим!

 «…І відкривши скарби свої, принесли йому дари: золото, ладан і смирну.»
Від Матфея Гл.2, вірш ІІ.

В світильнику кінчалася олія,
Подерлись темні тіні із кутка.
…А немовля просило молока –
І піднесла йому сосок до вуст Марія.

О, джерело невичерпне буття!
О, материнські щедрі груди!...
Губами чмокало вдоволене дитя
Не так, як Бог, а так як роблять люди.

Воно заснуло у рядно сповите.
Скінчила мати «Люлі, ой люлі…»
З`явилась зірка на небеснім тлі
І задивилась у вікно відкрите.

Невдовзі музика полинула згори,
Злетілись янголи у мерехтливім сяйві,
Прийшли волхви і принесли дари…
…Якщо сказати правду – зовсім зайві.

До чого тут усі оті скарби…
Те щире золото, чи ладан, а чи смирна;
До чого рев захоплений юрби,
Чи однодумців погляди сумирні;

Гнівливий цар і слуги навісні;
Ті фарисеї, книжники, дебати?...
Коли дитя всміхається вві сні,
А поряд щастям сповнюється мати.

Валентин Коваленко