Брати Капранови: правда про Майдан, і не лише (відео)

Підозрюю, після провалів гастролей, через недостатній продаж квитків, низки відомих творчих колективів та окремих особистостей (Павлік,чергова антреприза за участю Горянського ) у організаторів зустрічі з письменниками та громадськими діячами Віталієм і Дмитром КАПРАНОВИМИ виникли певні побоювання на предмет … щоб нікого не образити, назвемо це неадекватною культурною рефлексією… глухівчан. Можливо, тому місцем зустрічі було обрано не надто містку залу центральної районної бібліотеки.

Особисто я щодо культурного рівня земляків був кращої думки, й, у підсумку, виявився правий: на читацьких місцях, як то кажуть, яблуку ніде було впасти; загромаджені різноманітним вбранням вішалки для верхнього одягу відвідувачів, плюс столи поряд, завалені купами курток і пальто, і, схоже, повністю використаний наявний запас бібліотечних стільців. Втім, «в тесноте, да не в обиде», як кажуть наші сусіди по той бік північного кордону. У читальній залі відчувалася абсолютно доброзичлива аура, якої цілком вистачило для продуктивного спілкування майстрів слова ( і, додамо, непоганих співрозмовників) і глухівчан.

Брати спочатку представили свою останню книгу «Майдан. Таємні файли», написану в стилі класичного журналістського розслідування. У її анотації значиться наступне:

Настав час дізнатися правду про Майдан. У революції брали участь мільйони, але що насправді сталося тоді, й досі залишається таємницею.

Що відбувалося за лаштунками Майдану? Хто платив за Революцію? Як ділили владу переможці? Хто і чому здав Крим і Донецьк? Яким дивом встояли Одеса і Харків?

Герої цього журналістського розслідування не тільки ті, хто стояв на сцені, але й ті, хто сперечався з Європою, захоплював адмінбудівлі, сидів у буцегарнях, а також воював, лікував, працював для того, щоб революція перемогла.

У книзі двадцять відповідних розділів – т.н. файлів з відповідними питаннями, винесеними в заголовок, і окремим розслідуванням, побудованим на показах учасників Революції Гідності – переважно тих, хто не здобув від неї політичних або, боронь Боже, грошових дивідендів. Задля досягнення більшої об’єктивності автори залучали до розслідування людей різної життєвої вдачі та політичної поведінки, упереджених у ставленні один до одного. Їх об’єднує лише те, що протистояли Януковичу:

Наприклад, до «фашиста і антисеміта» Олега Тягнибока та колишнього керівника Адміністрації Ющенка Олега Рибачука – «грантоїда» та «агента Держдепу». До «провокатора» Олександра Данилюка, який захоплював міністерства, та іншого «провокатора»Дмитра Яроша, лідера ще одних «фашистів» - правого Сектору, до «піарщика і скандаліста» художника Сергія Пояркова, який був одним з організаторів Автомайдану, та «модного» поета Сергія Жадана, який отаманив у Харкові. Згадані люди не мають одне до одного великих симпатій – ба, навіть більше, часто відкрито ворогують. Але це насправді є великою перевагою. Саме завдяки їхній ворожнечі ми й отримаємо максимально збалансовану картину української революції, без тенденційності й упередженості.

Кожний розділ – файл містить доволі детальну і насичену картину подій, масу цікавих фактів, які часто не вкладаються у навіяний центральними телеканалами образ Євромайдану. Взяти хоча б, що з моменту відмови від підписання угоди з ЄС 24 листопада і першими протестами з цього приводу існувало аж два Майдани, а власне Євромайдан припинився з побиттям студентів 31 листопада, давши початок відліку новому - суто політичному Майдану - Революції Гідності. Або, що західні політики довго не те що підтримували Майдан, у чому багато хто впевнений і дотепер, а навпаки - хоч і м`яко, але всіляко йому протидіяли. Ще один маленький, але дуже промовистий штрих: відома своєю експресивністю співачка Руслана вимагала від студентів припинити вигукувати приспівку «Хто не скаче, той москаль», згодом майстерно обіграну (звісно, аж ніяк не на користь Україні, як державі, та українцям) московською пропагандою. При тому «файли» не містять якихось певних висновків. Брати пояснили це так:

Ну а висновки? Висновки робіть самі. Ми навмисне розбили книжку на розділи, кожен з яких стосується окремої важливої теми, і в кожному з них намагаємося виявити головну пружину, яка штовхала події.

Такий підхід, як вважають брати Капранови, має сприяти відновленню в українців родової пам’яті – індивідуального громадянського світосприйняття, понівеченого за радянської доби. Яким чином – показується вже в іншій презентованій книзі, на прикладі долі трьох парубків з Бережан, що закінчили гімназію напередодні Другої світової, та їхніх нащадків - «Забудь – річці». Далі, на розвиток теми, брати – письменники побіжно ознайомили присутніх з іншими своїми творами: «Щоденником моєї секретарки», «Історією незалежності України», «Веселими святами» ну і, звісно, романом у новелах «Кобзарем – 2000» у двох книгах – історичному романі з елементами мелодрами для чоловіків, і мелодрамі на історичному тлі - для жінок, з широким використанням в обох елементів української містики.

Все з презентованого глухівчани могли придбати тут же, в читальній залі, за дуже демократичними цінами: 50, 100 грн., та автографами. Я купив «Майдан…» за сто, підписаний Віталієм. Після автографів настала черга невимушеного спілкування з письменниками для глухівських аматорів красного слова.

Андрій КОВАЛЕНКО