Бойовий гопак: знову у Глухові (відео)

Минулого тижня до Глухова знову завітали представники міжнародної федерації бойового гопака.

Головні події Всеукраїнського навчально-вишкільного семінру Бойового гопаку, з показовими виступами та мистецькими номерами, які відродили у пам’яті яскраву презентацію цього національного бойового мистецтва на Глухівщині, минулої осені, відбулися о неділі, дванадцятого серпня, розпочавшись невдовзі після десятої. Парою днів раніше їм передувала зустріч учасників семінару з Мішелем Терещенко, де обговорювалися подальша співпраця, та відбулася коротка екскурсія містом.

Біля монумента Березовського – Бортнянського, як і восени, було людно. Молоді, і не дуже хлопці спортивної статури демонстрували прийоми володіння шаблею, пугою, українського рукопашу. Все – під ритми національних мелодій. Знову було багато бажаючих,особливо дітей та підлітків, спробувати і собі зробити щось подібне. Батьки ж питали, коли і де можна записатися на гурток бойового гопака. Керівник громадської організації «Джура» Сергій ШУМ так прокоментував події:

- Хлопці демонструють своє вміння володіти національними видами холодної зброї. До Глухова завітав і сам голова національної федерації бойового гопаку Володимир ПИЛАТ. Він відродив цей вид спорту, досліджуючи танець – добре всім відомий гопак, в якому містилися всі елементи національного рукопашного бою. Власне, козаки навчалися йому, танцюючи гопак.

Бажаємо, аби цей національний вид спорту поширювався Сумщимною саме з Глухова, і щоб він розвивався, популяризувався, , підтримувався в області, і нашій рідній Глухівщині.

Поспілкувався кореспондент і з самим «батьком» бойового гопаку – згадуваним В. Пілатом. Той зазначив наступне:

- Якщо розглядати все з точки зору езотерики, тут , у Глухові, існує потужний енергетичний центр, причому з доброю, світлою енергетикою. Не випадково тут так багато років проіснувала столиця Гетьманщини, і храми на цій горі стоять не випадково – знову-таки, тому що тут потужне енергетичне поле, поле людей доброї вдачі й доброї душі.

Що стосується козаччини, звичайно, пам’ять про неї багато в чому втрачено. З іншого боку, бачу. Молодь Сумщини, Глухіващини підходить, цікавиться. Їм небайдужа історія козаччини, вони мають бажання вивчати козацьке бойове мистецтво. Є впевненість, що тут, на Сумщині, так само розбудуємо гурток, а то й федерацію бойового гопака і будемо займатися вихованням, оздоровленням дітей, а ще – прищеплюватимемо любові до всім нам рідної нам української козацької культури.

Андрій КОВАЛЕНКО