Роздуми депутата про депутатів …
На минулих місцевих виборах я балотувалася в депутати і люди повірили, обрали. Спонукало до цього вчинку бачення, як поступово Глухів, колись симпатичне квітуче місто, перетворюється на селище міського типу. Будучи абсолютно аполітичною і дуже наївною (це вже зараз розумію), мріяла, що можу щось зробити для нашого міста. Але не так сталося, як гадалося. Я викладач психології Глухівського національного педагогічного університету. У нас здоровий колектив, де люди спілкуються людською мовою, чують і поважають один одного. І це нормально для будь-якого колективу! Перша сесія для мене була справжнісіньким шоком (далі вже адаптувалася). Виявилося, що потрапила в абсолютно чуже для мене середовище: депутати не те, що не чують один одного, навіть говорять якоюсь чужинською мовою, без перебільшення скажу – мовою арго (мовлення певних, замкнутих груп, яка створюється з метою мовного відокремлення).
Сьогодні багато говорять про Нову українську школу. Як на мене, її мають представляти найкращі фахівці, інтелігенти, які, за В. Сухомлинським, «серце віддають дітям». Проте практика засвідчує, що педагог далеко не завжди є інтелігентом, дотримується норм моралі, культури поведінки, що не може не викликати тривоги за майбутнє окремої людини і суспільства в цілому, оскільки школа – це модель суспільства. Тільки вчитель інтелігент, в якому вдало поєднані індивідуально-психологічні та професійно-важливі якості, може успішно розв’язувати в школі актуальні проблеми сьогодення, серед яких особливо важливе місце посідає питання взаємовідносин учителів і учнів, дотримання норм моралі, толерантності.
Зі світу своїх наукових розвідок повертаюсь до депутатських реалій. Як керівник Нової школи «серце віддасть дитині», коли людей називає «шавками» та іншими непристойними епітетами? Яка інтелігентність, коли педагог кричить так, що хоч вуха затуляй?! Коли демонструється така зневага до людей, що іноді здається, що потрапив у якесь сюрреалістичне дійство. У цьому контексті дуже часто цитую Т. Шевченка: «Село неначе погоріло, неначе люди подуріли…». Так влучно сказав класик, це про нас, депутатів, коли через ностальгію за втрачене «хлібне» місце втрачають здоровий глузд, людське в людині, і бачиш лише скафандр, в який заключено тлінне тіло і безвісти зникла душа.
Депутат Глухівської міської ради Н. М. Ільїна.
Поделиться в соцсетях:
Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter