Готуємося до Нового року: ідеї бурлять, хочеться творити, любити, літати!
Новорічні свята являють собою своєрідний лакмусовий папір, що визначає стан людської душі та й вміння радіти простим речам. А по – справжньому щасливі люди не лише радіють, а ще й створюють приводи для щастя іншим. Ми вирішили проаналізувати, як мешканці Глухова відносяться до новорічних свят, як готуються до них, та чи вирує в їх душах творчість, життєва енергія та бажання дарувати світу безкінечне щастя. Перш за все, ми пройшлися по дитячих садочках та школах, адже саме з них починається святкування Нового року. Так, ще з середини грудня в дошкільних та освітніх установах встановлені світлини дитячих творчих робіт на зимову тематику. Чого там тальки немає: і сніжинки з паперу, і Сніговики з пластикових стаканчиків, і ялинки з дощику та вироби з фольги та хвої….До виконання всіх цих шедеврів, звісно ж, причетні батьки дітлахів, і це тільки підтверджує, що в цих сім’ях кілька вечорів були насичені щастям! Сумісна творчість об’єднує та творить справжні дива! Безумовно, на виготовлення потрібні матеріали, а це – кошти. Собівартість кожної окремої порубки залежить від її складності. Так, наприклад, картинка з паперу та дощику обійдеться дешево – близько 10 гривень, а ось на творчу композицію треба витратитися. Як розповіла нам одна з матусь, котра полюбляє творити та виставляє на подібні заходи по кілька різних поробок, вона не шкодує ніяких грошей на цю приємну та корисну справу. Так, наприклад, «Зимова казка» обійшлася жінці в пару сотень гривень, адже глухівчанка купляла фетр, поролон, стрічки та всіляку новорічну мішуру.
Друга за списком подія для батьків – це новорічні ранки в садочках та школах. Тут, як і зі світлинами, все залежить від того, чи творчою особистістю є мама. Татки, як правило, в цій справі виконують роль спостерігача – вони просто глядачі на концертах та фотографи. В головах матусь думка про свято оселяється ще задовго до самої події, і кожна в міру своєї фантазії вирішує це питання. Одні жіночки, не навантажуючи себе зайвим клопотом, йдуть найлегшим шляхом - просто беруть новорічні костюми в пунктах прокату. Ця послуга пропонується на кожному кутку міста та коштує 100 гривень на добу. Як розповіли нам власниці пунктів прокату, найбільшим попитом серед малечі користуються Тигренята, Зайчата, Ведмедики, Вовчики, Гномики та Петрушки. Ці образи батьки вибирають не за власним бажанням, а згідно з ролями в сценарії дитсадочка.
Школярам до вподоби Зорро, Ковбої, Пірати, Мушкетери, Принцеси, Снігуроньки, Санта – Клауси.
Деякі батьки шукають цих персонажів через соціальні мережі, обмінюючись нарядами. А ті, хто бажає подарувати своїй рідній дитинці справжнє свято, шиють костюмчики самі. Зі слів вихователів дитячих садків, зі всієї групи в 30 дітей жінок, що самі виготовляють святковий одяг на новорічний ранок для своїх синів та дочок, дуже мало – всього одна чи дві. Ми поспілкувалися з цими глухівчанками й почули, що навіть зараз, коли можна без проблем і зусиль одягти дитя на новорічний концерт, вони ні за що не скористуються модними послугами костюмів на прокат. «Моя особиста думка: новорічний ранок – це свято, в яке кожна мама повинна вкласти душу. А якщо враховувати психо–емоційний стрес, що відчувають всі малюки на тих концертах у садочках, то дитинці край необхідно відчувати підтримку найдорожчої у світі люди – рідненької мамусечки. Звісно ж, мій синочок буде почуватися добре в костюмчику, який я виготовила своїми власними руками. В кожному стежку – безкрайня материнська любов та благословення. Цей одяг напитаний маминим запахом – і малятко почуваються ніби – то в теплих маминих обіймах!" - Прокоментувала 45-річна матуся 3-річного Сашка.
Викладачка навчального закладу Олена, яка стала мамою в віці близько 40 років, своєму довгоочікуваному синочку Дмитрику шила костюмчик Петрушки за допомогою справжніх майстринь. Заплатила за тканину та за роботу, а ковпак робила сама. «Цілий тиждень після роботи я майструвала той головний убір, він став головною прикрасою наряду, та Діма його так і не вдяг – був на концерті без ковпака», - говорить жіночка. Цікавий варіант вирішення питання винайшли матусі дитсадочка «Журавка». Зі слів Яни, мами 6-річної Софійки, для таночка всім Сніжинкам – дівчаткам пошили однакові платтячка. Обійшлося це недорого – по 60 гривень, пошиттям займалася професійна швачка. «Після танцю Соня перевдягнеться в інший наряд, і буде водити хороводи в новому образі», - каже жінка.
Виявилося, що Яна готує на новорічні ранки аж цілих 3 костюми, бо в неї 2 донечки відвідують той садочок.
Немаловажним пунктом новорічної програми є, безумовно, ялинка. Здебільшого в Глухові продають сосни. На момент підготовки матеріалу ціни на зелених красунь ще були тільки – но встановлені та «кусались»: метрова сосна коштувала понад 80 гривень, а ті, що вище – значно дорожче. Придбати хвою в нашому місті можна на кожному кутку. Як розповіли автору статті самі продавці новорічних дерев, чим ближче до Нового року, тим дешевше вони будуть. З власного досвіду знаємо, що 31 грудня сосну чи ялинку можна купити й за 10 гривень. Деякі глухівчани дістають з горищ та антресоль штучні ялинки розміром з півметра. Стряхнули пил – і готово! Серед співрозмовників виявилися такі, хто обходиться хвойними букетами. Це – безкоштовний варіант. «Йшов вулицею та підібрав гілочки ялинки,- каже 37-річний Анатолій. – Поставлю вдома в вазу, жінка повісить дощик, і все». Але все ж – таки є чимало справжніх цінителів свята, тобто тих, хто за жодних обставин не позбавить себе щастя милуватися зеленою красунею. Наприклад, 67-річний пенсіонер Олександр Павлович кожного року купляє височенну ялинку – під саму стелю, і приділяє їй найпочесніше місце в домі – залу. Зазвичай ця кімната зачинена і туди ніхто не заходить, бо там приймаються почесні гості та проводяться сімейні свята.
Новий рік – як раз те саме свято, коли відчиняються двері в простору й чисту залу. «Я краще залишусь на Новий рік без шампанського, ніж без ялинки! - каже співрозмовник. – Адже що це за свято, коли по дому не роздається аромат живої хвої?!».
Цікаво було почути думку глухівчан щодо прикрашання новорічного дерева вдома. Одні вважають це головною сімейною традицією, приділяють даній справі окремий час, коли всі у зборі та відкривають домашню творчу майстерню: вирізують з паперу сніжинки, клеять та розвішують гірлянди, роблять з вати сніжки сніг та розкидають по кімнатах. А ще виготовляють іграшки, які потім вішають на ялинку. Інші вважають все це зайвим клопотом та не витрачають на це свого часу. Але, як розповіли нам працівниці ательє, що по вул. Терещенків, в минулому році з'явилася приємна родзинка: матусі полюбили займатися творчістю зі своїми дітками та скуповують товари для виготовлення шарів, сніжинок, ялинок та інших прикрас. «Собівартість поробки коштує в залежності від матеріалу, від 15 гривень і до безкінечності, - каже продавчиня. – Ось цю «Свиночку» можна зробити, витративши 40 грн., адже на неї потрібен чеський бісер. А так все залежить від об’єму: маленька іграшка дешевше, велика – дорожче. Та головне – це час, проведений з дітьми. Матусі, що приходять за матеріалом, відмічають, що такі заняття дуже люблять і синочки, і донечки».
Як бачите, новорічні клопоти – справа серйозна, кропітка та затратна. Але наші діти цього варті, згодні?
Оксана Ковальова
Поділитися в соціальних мережах:
Знайшли помилку у статті? Виділіть слово/кілька слів та натисніть Ctrl+Enter