Урок народознавства "Дай мені, мамо, хустину на згадку".
Україна - наша батьківщина. Тут жили наші батьки, діди та прадіди, тут корінь українського народу, який сягає у глибину століть. А знати свій народ - це знати мамину пісню, що вчила добра і ласки, пам’ятати батьківську хату, знати розмальовану скриню, з трепетом брати в руки речі, які в ній є, і берегти, як реліквію. На своє чергове засідання клубу " Розрада" запросив урок народознавства "Дай мені, мамо, хустину на згадку". В бібліотеці організована виставка хусток. Ведучі заходу запрошують до розмови про хустку.
У недалекому минулому хустка була необхідна і багатому і бідному, й старому, й малому. Вона, як берегиня роду була поруч з людиною від народження до останнього подиху. Хустка на хрестинах, на весняних хороводах, на сватанні, на вінчанні, на проводах козака на війну. Хустка в печалі і в радості. Члени клубу підготували вірші про хустку. Висловлювали свою любов до неї в поетичних словах Рибалко Галина, Картава Ольга, Бобровицька Галина. Слухали пісні, а також з задоволенням передивилися уривок з вистави Квітки - Основ’яненка "Сватання на Гончарівці". Проходять роки, десятиліття, виростають нові покоління, змінюється влада, з’являється нова мода, та ніколи не можуть зникнути з пам’яті людської добрі традиції прадідів, їх обереги поруч нас, не дають нам забути, що ми діти українського народу.
Пинчук А. П. - завідувач КЗ " сільська бібліотека" дунаєцької сільської ради
Поділитися в соціальних мережах:
Знайшли помилку у статті? Виділіть слово/кілька слів та натисніть Ctrl+Enter