Новость из категории: Статьи

«Секонд – хенди» забруднюють середовище?

Верховна Рада всерйоз вирішила обмежити ввезення в Україну надмірних обсягів продукції „секонд-хенд”. Причина – в необхідності утилізації на території України цього „мотлоху”, що може погіршити екологічний стан довкілля. Так, за 10 років в Україну завезли по 24 кг поношеного одягу на кожного громадянина, включаючи новонароджених та заробітчан. У країнах ЄС такі речі збирають у величезних баках в якості благо чинності, після чого спеціальні компанії продають їх по 1,1 долару США за кг. Українцям же такий одяг дістається вже з націнкою до 800%. Але, якщо Європа таким чином позбавляється від сміття, то в Україні старий одяг віддати або переробити неможна. Тонни футболок та дірявих штанів після свого останнього господаря будуть ще близько 40 років валятися на смітниках. Потрапляє секонд – хенд до нашої країни завдяки благочинним пожертвуванням європейців, котрі збирають непотрібний поношений одяг для країн третього світу до спеціальних баків. Як стверджує статистика, найбільш біднішими є українці, адже саме в Україну вивозиться весь цей непотріб.

Цікаво, що мешканці Європи впевнені, що займаються благ чинністю, хоча на справді, вони завдають нашій державі зайвого клопоту у вигляді сміттєзвалищ зі свого старого одягу. Щороку в Україну ввозиться близько 130 тис. тонн б/у одягу, повідомляється в даних Держстату. Середня ціна кілограму, відданого нам безкоштовно, в рідній країні коштує для нас 1,16 євро. В залежності від дня тижня і відділу магазину, націнка може складати до 800%. Судячи по об'ємах імпорту, загальний «брудний» заробіток усіх секондів навіть при мінімальній націнці складає понад 8 млрд. грн. на рік! Україна перетворилася на текстильне звалище для Європи. За 10 років понад мільйон тонн одягу завезли. Куди ж діваються всі ці речі? Асоціація підприємств легкої промисловості повідомляє, що про утилізацію жодних даних немає, а розкладається одяг до 100 років. Частіше за все українці викидають речі до урн з побутовими відходами. Далі одяг потрапляє на звичайні звалища і залишається там десятиріччями. Якщо ситуація з об’ємами імпорту не зміниться, а попит на секонд збережеться, то на кожного українця буде по 50 кг поношеного одягу. Екологи говорять, що в країні зараз проблема сортування сміття актуальна як ніколи. Період розкладання тканини складає до 40 років. Якщо це штучні матеріали, окремі вставки на речах, то може бути і більше. Людини вже не буде в живих, а її джинси продовжать забруднювати природу.
 
Як же справи в нашому Глухові? Кореспондент газети «Кур'єр» побувала у трьох найпопулярніших секондах міста та поцікавилась, куди вони дівають залишки непроданого одягу. Так, першими особами даних торговельний точок є керуючі, які стверджують, що не мають жодного поняття про подальшу долю одягу, що не продався. Так, адміністратор «Планети – секондхенд» Ганна з ввічливою посмішкою відповіла, що власниця мережі магазинів не є глухівчанкою, і обсяг інформації, який повинні знати продав чині, досить невеличкий. «Ми робимо свою маленьку справу – торгуємо, а все інше нас не стосується», - кажуть дівчатка. Та все ж таки під час бесіди виявилося вивудити інформацію, що непродані речі перерозподіляються власницею по іншим таким магазинам. Кореспондент газети зв’язалася з власницею мережі магазинів економ – класу пані Тетяною, яка мешкає в м. Суми та попросили прокоментувати ситуацію з непроданим товаром. Жіночка від коментарів не відмовилася, але підготує його після надання письмового запиту. Ми його обов’язково підготуємо і опублікуємо відповідь. Не обізнаними в даному бізнесі виявилися і робітниці «Євросеконду», що на стометрівці. Молода жіночка на касі сказала, що вона усього лише касир, а тому в її повноваження не входять такі високі питання, як утилізація товару. Особи, якій дозволено спілкуватися з кореспондентом, в магазині не має. «Ми не маємо права давати коментарі в газету», - виправдовувалися продавчині. Автор статті намагалася розговорити касира, запитала, скільки приблизно товару вони щотижня відвантажують у машину – контейнер, співрозмовниця пожала плечима: мовляв, кожний раз по – різному. Ну, якщо з місцевими продавчинями секондів зрозуміло – не їхня справа лізти у високі матерії такого прибуткового бізнесу, то іноземець Ахмед із Євростоку явно лукавить. Чоловік, посилаючись на те, що працює тут лише другий день, так і не зізнався, куди вивозяться залишки. Мовляв, усі питання – до господаря, а він – дуже далеко. Що ж, залишається лише сподіватися, що дешевий одяг не виллється нам, глухівчанам, боком у вигляді зіпсованої екології.
 
Оксана Ковальова


Поделиться в соцсетях:

Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter

Похожие новости