Фестиваль у Ворголі: двобої лицарів, майстер- класи, пролог до відродження краю

19 червня у Ворголі, що на Кролевеччині відбувся фестиваль живої історії, у програмі якого були турнір аматорів історичної реконструкції, екскурсійні тури до місцевих пам’яток історії та природи, рок фестиваль, майстер- класи, виставки народних умільців і багато інших цікавих речей.

Для початку скажемо дещо про місце події. Розташоване на берегах Ворголки-Стрижня село відоме насамперед своїм городищем – залишками міста часів Київської Русі, знищеного внаслідок усобиць у Золотій Орді наприкінці ХІІІ століття. На той момент воно вже проіснувало майже два тисячоліття. Так 1903 року місцева поміщиця Ю. Ф. УМАНЕЦЬ подарувала щойно заснованому глухівському краєзнавчому музею «коллекцию археологических предметов, числом 88, найденных ею при поверхностных раскопках Воргольского городища", а відомий дослідник старожитностей І. І. ЛЯПУШКІН датував їх в тому числі й раннім залізним віком, тобто початком скіфської епохи. Історія нинішнього поселення почалася з відродження в ХVII ст., і є пов’язаною з відомими шляхетськими родинами МИКЛАШЕВСЬКИХ і ШЕЧКОВИХ. Від останньої до наших часів дійшла химерна поховальна споруда – т. зв. «піраміда Шечкова», відвідання якої включали і згадані екскурсії. За радянських часів Воргол помітно позначив себе під час війни 1941 – 45 років, як один з осередків ковпаківського руху.

Зазначимо, що декілька років у FB- мережі активно проявляє себе краєзнавча група «Литвиновичі, Воргол, Зазірки», на сторінках якої періодично з’являються і фото села вже повоєнної доби: з фермами, школою, новими хатами колгоспників тощо. Все це теж стало надбанням історії. Нині Воргол майже перетворився на пустку, де на кожне живе помешкання – шість-сім покинутих, всуціль зарослих бузиною, кропивою, чи оповитих густим хмелем. З Вікіпедії можна дізнатися, що 2001 року тут було майже триста мешканців, а зараз їх тут, як стверджують місцеві – не більше сімдесяти. Такий собі - майже цвинтар - на фоні квітучої природи: вкритих розкішним змішаним лісом пагорбів, просторих, вкритих високими травами лук старого панського парку та заплавних очеретянищ. Сама земля тут, здається, волає, аби село хтось знову наповнив життям. Цей невловимий , суто метафізичний імпульс стало до снаги спіймати місцевим поетам. Ось такі рядки до фестивалю вийшли, наприклад, з-під пера відомого глухівського поета Анатолія МИРОНЕНКА :

Из углей, из золы, из смол,

Из пепла лет ушедших в дали,

Ровесник каменных богов,

Встаёт из каменной печали.

Встаёт из глубины веков

Из беспросветного забвенья

И манит нас к себе Воргол

На светлый праздник возрожденья!

Он собирает северян

В союз, из прошлого встающий,

И неба синий океан

Распахнут для времён грядущих!

И лёгок шаг сей, и тяжёл...

Но возрожденье неизбежно,

И возрождается Воргол

Из глубины времён кромешных!

Знавці та щирі прихильники тутешніх природи, історії, люду глухівчани Олександр ЛАНІН й Олександр МІРОШНИЧЕНКО, вкупі з місцевим ентузіастом Максимом КОНЮХОМ, керівництвом кролевецької громади перевели невловиме в реальну площину, започаткувавши та втіливши в життя ідею фестивалю «Жива історія».

Його головні події відбувалися у тому самому занедбаному парку. Там були розчищені місця для сцени, глядачів, виїздної торгівлі та майстрів, і, звичайно, турнірного майданчика, де демонстрували свій бойовий хист учасники лицарських поєдинків – представників клубів історичної реконструкції зі столиці, Житомира, Білої Церкви, Путивля, Сум та Краматорська. Їхні герці збирали сотні глядачів. Програма була насиченою: тут тобі і двобої, і змагання «стінка на стінку», з різними умовами (повалити суперника на землю або нанести найбільше ударів) та видами зброї. Щодо бійцівських обладунків: ті були дуже різноманітними, абсолютно всі – виготовленими за автентичними малюнками та технологіями доби розквіту лицарства, ХІІ – першої половини ХIV ст., доволі важкі (під 30 кг.) Бої тривали по 2-3 хвилини, як того вимагають правила. Ну, й на більше за спеки, що стояла

цього дня, мало би хто спромігся. Арбітри та помічники бійців теж були вбрані в шати ХІІ – ХІІ ст. Головний суддя змагань Олаф ОРАЛСОН повідомив місцевим журналістам, що у Ворголі зібралися висококласні бійці, за плечима яких десятки турнірів. Зазначимо що без обладунків «лицарі» виглядали, скажімо так, не вражаюче : стрункі, жилаві, схожі на учасників естафет ніндзя з 27 каналу ТРК-Глухів. З вуст судді пролунало й про 11 бійців з Путивля.

 Народ у супроводі краєзнавців ходив оглядати й старе городище, урвища, залишені давнім льодовиком, криницю Воргольської Божої матері, інші місцеві пам’ятки. Як згадувалося, були у програмі й майстер-класи із давніх ремесел (втому числі з різьбярства, від Ігоря БІЛЕВИЧА), інтерактивні ігри та конкурси. Можна було попробувати під тінню велетенських кленів та берез і раритетні страви на кшталт кролевецького борщу, міцні напої за старовинними рецептами: плодові вина, меди тощо. Деякі гості не лише віддали належне їм, але й дещо перебрали. Це відчувалося вже після турніру, коли розпочалася концертна програма за участю місцевих гуртів.

І, треба сказати декілька слів про місцеве мальовниче, вкрите лататтям озеро , що того спечного дня обдарувало своєю лагідною прохолодою сотні людей.

Важливою, як на нас, складовою фестивалю була експозиція місцевого художника Валентина БОРОДАЧА, що тонко й ненав’язливо передавала місцевий колорит. Ось що написав майстер про захід на своїй FB-сторінці.

Таке в селi Воргол проводиться уперше: весело, щиро, в кращих українських традиціях і на належному рівні. Переконаний, що цьогорічний успіх фестивалю Живої Історії став можливим завдяки любові до рідного краю, завзяттю та ентузіазму як самих організаторів , так і учасників святкового дійства, які, без перебільшення, в його проведення вклали душу та серце.

Саме так – душу і серце. Тільки за цієї умови проведення стало можливим. Маємо констатувати, що у Ворголі зроблено великий культурницький зачин, в тому числі й зусиллями глухівчан. Втім, він вимагає продовження, дуже-дуже великих зусиль, старання, коштів. Тільки це дасть змогу створити тут туристичну інфраструктуру, розпочати реальне відродження околишніх сіл. Це, напевне, усвідомлюють ті, хто на відкритті звертався зі сцени до загалу від місцевої влади: депутат облради Олександр СЛЮСАР, заступник очільника кролевецької ОТГ В’ячеслав ЖОВТЯ, та інші.

Андрій Ярославський

Фото взято з сайту: sumy.today