Замість антикорупційних викриттів – шельмування, або черговий візит "Стоп кору" до Глухова, що розгледів створення "Глухівської Народної Республіки" (відео)

У попередньому номер і ми обіцяли надати інформацію про черговий виїзд до Глухова представників «Стоп корупції», котрі намагалися, наскільки зрозуміло, «накопати» щось з недобрим присмаком на Олександра ВИСКУБА.

Одна з антикорупційного десанту – Наталія МАЛЬЦЕВА - доволі швидко відзначилася у Facebook по своєму прибутті до гетьманської столиці - публікацією про тиск на неї з боку дружини та доньки заступника міського голови, які начебто вистежили машину зі знімальною групою «Стопкору», і заважали їй працювати, супроводжуючи свої дії всілякими погрозами та лайкою.

На їхню адресу було висловлено масу компліментів, з повідомленням майже сенсаційних «викриттів» – на кшталт того, що жінка та її донька під’їхали на позашляховику з російськими номерами. Це супроводжувалося згадуванням і про якусь одіозність фігури заступника мера, який працював – уявіть лишень! – начальником митного посту. За логікою розслідувачів «Стопкору», перебування на митній службі (додам що їх, скажімо так, нехлюйський поспіх, який може сприйматись і як свідчення відверто замовного характеру «викриттів», помітний з такої деталі, що вони не змогли навести повний послужний список Олександра Івановича, який обіймав і посади, серйозніші за начальника митного посту) та наявність іномарок у родичів (особливо працюючих за кордоном) – це вже серйозний корупційний прецендент. Дивина, та й годі!

 

Жодних реальних свідоцтв корупції з боку чинних глухівських міських посадовців – натомість купа гучних звинувачень, оціночних висловлювань, а інколи – й просто відвертої брехні. Втім, ми дещо відволіклися.

Отже, звернулися за роз’ясненнями до Олександра Івановича,і ось що почули:

- Про якихось дядечків і тітоньок, що їздять Синявкою, навколо мого будинку, знімаючи його в різних ракурсах, почув від дружини, а вона, у свою чергу, - онуків, які прийшли з вулиці, і повідомили, що їх фіксує на відео якийсь дядечко у чорній футболці, якому допомагає огрядна тітонька. Почуте, звісно, не покращило настрою. Часи зараз, самі знаєте які - може журналісти знімають, а може, вибачте на слові, бандити. Аж ніхто не представився, не звернувся, не попередив – думай собі, що хочеш. Тож негайно зателефонував до місцевого відділку СБУ, повідомив про свої підозри.

Проїзд машини «Стопкору» в бік Синявки, рівно як і трохи пізніше – у зворотньому напрямку, зафіксували камери відеоспостереження магазину «Динамо».

На фейсбуковій сторінці Мальцевої про факт перебування у передмісті Глухова та спостереження за будинком Вискубів, як то кажуть, ні пари. Якесь зізнання пролунало потім, коли, як то кажуть, було вже нічим крити - у сюжеті, про який йтиметься далі . Воно, до речі, не пройшло поза увагою багатьох користувачів. Саме через це багато хто розцінив матеріал Мальцевої, як, вибачте, звичайне замовне «фуфло».

А тепер, шановний читачу уяви, що б ти робив, почувши від дітей, що ними цікавляться чоловічки (не зелені, звичайно, але близько до того)? Чи вистачило б у тебе такту та терпіння ввічливо спілкуватися з ними при близькому знайомстві, чи не виглядав би ти, скажімо, дещо знервованим? У кожного тут різні можливості - ні, радше – психічні спроможності, але якщо члени сім’ї Олександра Івановича і висловилися в не надто дипломатичний спосіб на адресу своїх, як вони вважають, переслідувачів, їм можна вибачити.

А ось чи можна вибачити «записним антикорупціонерам» їхній сюжет про Глухів на одному з центральних телеканалів на початку тижня, де його називають, за відомою асоціацією, глухівською народною республікою, а потім бездоказово шельмують низку представників нинішнього міського керівництва, вставляючи у непривабливий «патрет» якісь геть перекручені, або відверто брехливі фрагменти (наприклад, про якісь міфічні підприємства, збанкручені і попиляні на брухт Русланом Павленком) – навряд. Шельмування, навішування ярликів, безальтернативність суджень – типові ознаки «промивання мізків», притаманні й геббельсівській, і сучасній рашистській пропаганді. Остання, як відомо, розцвіла махровим квітом і на теренах сучасного Донбасу. Дивно, що «стопкорівці» ображаються, коли їх називають сепаратистами.