Втрачена держава. Наслідки.

«Легендарные времена оборвались, и внезапно, и грозно наступила история. Я совершенно точно могу указать момент ее появления: это было в 10 час. утра 2-го марта 1917 г., когда в Киев пришла телеграмма, подписанная двумя загадочными словами: Депутат Бубликов. Ни один человек в Киеве, за это я ручаюсь, не знал, что должны были означать эти таинственные 15 букв, но знаю одно: ими история подала Киеву сигнал к началу…».

Ці 15 літер були актом зречення Миколи ІІ від престолу.

Часто чую що українці не змогли створити державу. Згадаємо як все відбувалося.

Одразу після Лютневої революції в Петрограді Київ створює Українську Центральну Раду. Перша згадка в видавництві «Просвіта». Хочу зауважити дуже важливу річ. На той момент Російська Імперія майже знищила інтелектуальну еліту. Тільки мільйон українців мали були освіту. Миттєво визначається головна ідея - автономія від Російської Республіки(1 Універсал). 2 Універсалом УЦР проголошується як вищий державний орган. Українці отримують надію на національне відродження. Ці події неабияк перелякали тимчасовий уряд очолюваний Керенським. Переговори. пошуки компромісу, але після жовтневого перевороту в Росії та захвату влади більшовиками на чолі з Ульяновим(Леніним) надію на мирне співіснування з Росією було остаточно втрачено. 3 Універсал проголошує Українську Народну Республіку. Дехто порівнює ті часи з сьогоденням. Війна була об’явлена. Російські війська під командуванням Муравйова взяли Харків, та поставили там маріонеточний уряд. Москві дуже складно було пояснити характер своїх дій. Так, вони точнісінько як і в 2014 шли визволяти нещасних українців, але заможні селяни України не були схожі на поневолених та утискаємих Центральною Радою. Більшовики вигадали міф про Жидомазепинців, а на вулицях Харкова з'явилися бронемашини з надписом «Смерть украинцам!» В Харкові почався терор. Саме в той час в нашому місті лютував російській матрос Циганок. Війська Муравйова дійшли до Києва. Бійня була жорстокою. Київ зазнав нищівного удару. Перший міжнародний договір у Бресті дозволяє УНР отримати міжнародну допомогу та повернути окуповані території. За добу Гетьманату УНР укріплює державницькі позиції та розбудовую адміністративний апарат. Відкриваються університети, академії наук. Доба Директорії (1918-21) встановлює республіканський устрій. Україну визнають в світі. Все це відбувається на фоні виснажливих боїв за незалежність. Хіба ми можемо звинуватити когось в слабкості ? Хіба політичні еліти та народ мало зробив? Хіба можна було зробити більше після 250 років неволі?

 

1921 став роком втрати Української держави, а осінь першим масовим голодом який охопив південні регіони. Більшовики захопили буремну країну. Повстання жорстоко придушені. Українська нація мала потужні культурні підвалини і єдиним способом придушити ідею незалежної держави став штучний голод. Вже 1932 року перед Україною були поставлені нереальні плани хлібозаготівель. Контролює процес В.Молотов. Невиконання планів трактують як саботаж з усіма жахливим наслідкам. Москва викорінює дух вільного українського селянства. Починаються жорстокі репресії. Прізвище другого секретаря ЦК КП(б) У П.Постишева назавжди залишиться синонімом кату української землі. Червень 1933 року забере 100000 життів. 93% населення плодючої землі, яка ніколи не знала голоду постраждає внаслідок Голодомору. Помре кожна третя дитина. Не вказую кількість втрат бо вони різняться, але вони страшні настільки ,що змінили код нації.

В мороку комуністичної ідеї рівності, існували українці, дух яких неможливо було зламати нічим.

Я розкажу вам неймовірну історію сили людяності та порядності. Недалеко від нас, в Білопільському районі, біля невеличкої річки розташувалось мальовниче село Коршачина. Типове українське, затишне ,щедре до гостей та світу. Першим головою села став Свістюла Павло Агеєвич. 1932 року він отримав страшну телеграму. До Села їхала продразверстка. Щоб ви зробили в такій ситуації? Мабуть, важко відповісти, але ми вже знаємо, що зробив Павло Агеєвич. Не знаю скільки йому знадобилось часу для рішення, але він запріг свою кобилу, покидав крам який помістився, посадив всю свою сім'ю та поїхав з села. Коли дібрався до залізничної станції, сів на коня та щодуху поскакав в село. Грюкав до кожної хвіртки ззиваючи селян на зібрання. Коли люди зійшлися він їм розповів про плани влади, віддав ключі від складів, наказав людям ховати зерно, попрощався сів на коня та повернувся до сім’ї. Наступного ранку продрозверстка побачила пусті склади та розгублених селян, які «нічого не знали». Свістюла зник з сім'єю, а село пережило страшний рік.

Де він був всі ці роки? Вже після смерті вождя Сталіна, десь у 70-х роках, Павло Агеєвич подав знак що живий, що живе в Душанбе.

Ця історія настільки зворушлива, настільки героїчна, що я вирішила знайти всі данні про Людну з великої літери. Він герой, ми мусимо зберігати пам’ять про таких людей, бо нація яка не шанує тих хто готовий був за неї померти не має права на існування

Ірина Юсупова-Кобзар