Українські лосі – у Червоній книзі
Віднині лося офіційно внесено до Червоної книги України. Наказ про це видало міністерство екології та природних ресурсів. Сам керівник відомства, Остап СЕМЕРАК, зазначає з цього приводу наступне: … після державної реєстрації мого наказу мисливці не матимуть права вбивати цих тварин попри затверджені раніше ліміти. Він зазначив, що підписати наказ його змусила «тотальна проблема» з браконьєрством: Навіть підвищені влітку цього року штрафи за цей незаконний вид діяльності не вирішують повністю ситуацію. Адже для того, щоб штрафи діяли, потрібно, щоб справи доводилися до кінця, а не розвалювалися у судах. Рішенню про новий охоронний статус найбільшого представника оленевих передувало відповідне схвалення комісії з питань Червоної книги України.
Тепер рішення про суперечливі ліміти на відстріл 160 лосів, встановлені цього жовтня і розкритиковані вітчизняною екологічною громадськістю, автоматично відміняються.
За різними даними, українська популяція лося складає від 2 до 6 тисяч , тоді як польська та білоруська – 30 тис. особин. На Глухівщині в держлісгоспівських угіддях їх мешкає до десятка, і приблизно ж стільки у масивах облагролісу. Є думка що ці цифри занижені щонайменше вдвічі – аби не приваджувати увагу потенційних браконьєрів.
За радянської доби у наших лісах від’їдалося від 120 до 150 лосів. Це набагато перевищувало нормативи (для нормальної годівлі, без нанесення шкоди лісовим культурам, допускається існування однієї тварини на 10 тис. га., при тому що загальна площа лісів Глухівщини становить близько 34 тис. га.) Наприкінці 70 – початку 80 років практикувалися промислові відстріли лосів за участю представників Держлісгоспу та УТМР – по 4-5 особин за полювання. М`ясо вбитих тварин постачали на місцеві харчові підприємства. Там воно перероблялося на ковбасу, що йшла на експорт.
Вл. інф + bbc.com/ukrainian/news
Поділитися в соціальних мережах:
Знайшли помилку у статті? Виділіть слово/кілька слів та натисніть Ctrl+Enter