Естафета законотворення
Якщо ми хочемо вести повноцінне і осмислене життя, необхідно враховувати зв’язок духовних і матеріальних світів. Особливо це стосується Закону, за яким організовується життя країни. Конституція України — основний закон держави України, ухвалений 28 червня1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання, по суті продовжує кращі законотворчі традиції українства.
Після Конституції П. Орлика року найбільш помітним явищем в розвитку конституційного законодавства України є Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) 29 квітня 1918 Робота над проектом Конституції розпочалася після проголошення Української Народної Республіки, оскільки ця історична подія поставила на порядок денний необхідність прийняття Основного Закону. Його принципові засади від імені конституційної комісії сформулював М. Грушевський 1. Важливого значення набували питання компетенції законодавчої влади, визначення повноважень виконавчої і судової влади. З самого початку в основу Конституції було покладено ідею поділу влади з метою гарантувати демократичний розвиток Української держави.
Робота над проектом Конституції розгорталася досить плідно й доволі швидкими темпами, чому значною мірою сприяла розвиненість в Україні на зламі ХІХ–ХХ століть державно-правової думки, яка ввібрала в себе кращі досягнення світового досвіду.
Варто також сказати про «Грамоту» Павла Скоропадського, яка виконувала роль Конституції Української Держави з 29 квітня по 14 грудня 1918 р.
«Грамота до всього українського народу» сповіщала українське населення про повалення Центральної ради і уряду Української Народної Республіки, а також проголошувала встановлення диктатури гетьмана Павла Скоропадського до часу обрання всеукраїнського парламенту — Сейму.
У «Грамоті» підкреслювалося, що після укладання Брестського договору та визволення України військами Центральних держав, уряд Української Народної Республіки не спромігся забезпечити виконання міжнародних домовленостей, а також виявився не
здатним встановити політичний і соціально-економічний порядок в країні. У зв'язку з цим Павло Скоропадський перебирав на себе тимчасово всю повноту влади і проголошував себе гетьманом всієї України.
«Грамота» передбачала наступні кроки:
- Центральна та місцеві ради розпускалися, а міністри та їхні заступники, що представляли попередній український уряд, звільнялися з посад. Інші урядовці мусили виконувати свої функції.
- Усі постанови і розпорядження Центральної Ради, Тимчасового уряду Росії скасовувалися.
- Приватна власність проголошувалася підґрунтям культури і цивілізації. Встановлювалася повна свобода купівлі-продажу землі. У великих землевласників передбачалося відчуження ділянок землі за їх справжньою вартістю на користь хліборобів.
- Відкривався простір торгівлі, приватному підприємництву та ініціативі.
- Обіцялося відновити політичний, господарчий та суспільний порядок, забезпечити основні права громадян, зокрема, пролетаріату, та обрати на основі нового виборчого закону Український Сейм.
В кінці «Грамоти» гетьман закликав усе населення країни, незалежно від національності й віросповідання, допомагати йому розбудовувати Українську Державу.
Незважаючи на певні відмінності у попередніх конституціях, Конституція України 1996 року ніби перейняла естафету українського державотворення, врахувавши позитивні надбання цих важливих законів. Тому, відзначаючи День Конституції України, нашим громадянам, зокрема учням, студентам, вчителям, науковцям варто ширше розглянути історичний процес законотворення, який налічує понад 3 століття. Слід тільки зрозуміти, що нововведення нової Конституції – це не утвердження нової влади, а визнання її відповідальності …
Микола Захарченко, Микола Гурець.
Поділитися в соціальних мережах:
Знайшли помилку у статті? Виділіть слово/кілька слів та натисніть Ctrl+Enter