Два дні – два свята, й один маленький скандальчик
Завершення минулого тижня був ознаменований у Глухові, й не лише, двома великими святами: Незалежності та Днем державного прапора.
Минулого четверга з його нагоди відбулися урочистості біля міської Дошки пошани, за участю представників влади, представників підприємств, організацій і установ, громадськості, учнівської та студентської молоді. Буквально напередодні, на головному стенді, що відкриває галерею Почесних громадян, з`явилося фото нового володаря високого звання – Ісаака РУБІНШТЕЙНА, якому випало одним з перших увійти в далекому 1943 році у звільнений від фашистів Глухів.
Вела захід керівник відділу культури Глухівської міської ради Олена САМОЩЕНКО. Вона звернулася до присутніх з натхненною промовою, де пролунали ось ці віршовані рядки:
Нині свято нашого народу,
Свято України, її роду.
Ще пройти доріг нам слід багато…
Свято майбуття, надії свято.
та знайшла місце висока оцінка ролі прапора, зрештою, як і національної символіки взагалі, в нашій історії. Далі здійняли догори самого «винуватця урочистості» – на спеціальному флагштоці, встановленому між великим державним та міським знаменами. Почесне право зробити це надали старшому стрільцю взводу охорони військової частини А – 3958, старшому солдату Олександру БИКОВУ та учням НВК №5.
Після того як державний стяг гордо замайорів над Глуховом, до слова запросили міського голову Мішеля ТЕРЕЩЕНКА. Той зазначив наступне:
- Дорогі глухівчаи! Вітаю Вас з Днем Прапора, який українці пронесли від пращурів скрізь століття, виборюючи незалежність. Так само як і зараз наші солдати на фронті, ризикуючи своїм життям, тримають його – наш Державний Прапор. Завжди пам’ятаймо про це і шануймо. Слава Україні!
Далі до мікрофону підходили маленькі глухівчани, і декламували вірщі про державний прапор. Затим пролунало запрошення до участі у святковому автомотопробігові. Один з його учасників з`явився з закріпленим на скромному двоколісному транспортному засобі стягом – щоправда не державним, а національного спротиву – червоно – чорним. Над площею залунала пісня одного з метрів вітчизняної естради – Олександра ПОНОМАРЬОВА, «Прапор України».
Автомотопробіг зібрав до двадцяти одиниць техніки й з півсотні учасників. Реакція на нього була загалом позитивною: перехожі часто здіймали руки в знак привітання, щоправда на зупинках від декількох літніх громадян пролунали й критичні зауваження. Прикрий інцидент стався, коли учасники, зупинилися для покладання квітів до пам’ятного знака героям Небесної Сотні, полишивши свої авто та мото біля магазину «Лотос». Судячи з усього, це дуже роздратувало власника закладу – пана Володимира РОМАНЕНКА, котрий вибіг назовні, й став робити зауваження: мовляв, заважаєте тут розвантажуватися машинам з товаром, і взагалі – треба не роз’їжджати містом, а працювати! В устах людини, яка, складається враження, більшу частину року вояжує за кордоном у якості туриста ( в перервах, допускаємо, дійсно, «паше» до сьомого поту) таке лунало … комусь може здатися - переконливо, комусь – комічно.
Обернену до скверу частину монументальної зони затягнули велетенським синьо – жовтим полотнищем, на тлі якого стали перші особи, почесні гості та ведучі. Люди, яких було, на око, близько трьох – чотирьох сотень, розташувалися на тротуарі Києво – Московської. Жодних незручностей або невдоволення з цього приводу не було – тут проводиться вже не перший масовий захід, народ такий формат цілком влаштовує . Церемонія була достоту скромною, але, безперечно, продуманною й добре підготованою. Вона тривала трохи більше двадцяти хвилин, але через її насиченість склалося враження, що більше.
З першою промовою, традиційно, виступив міський голова. Він не впав, як часто стається з його коллегами, у зайве пишнослів`я, зробивши головний акцент на сьогодення Глухова й те, наскільки воно пов`язане з загальною ситуацією в державі:
Ситуація Глухова є дуже символічною. У Глухові, як і в усій Україні, після Майдану народилися нові надії. З'явилися перспективи і відкрилися двері для побудови кращого, гідного і більш процвітаючого життя. Я став вашим міським головою, щоб допомогти вам перегорнути цю нову сторінку та зробити перші кроки в новій країні, яка обіцяє бути сильною європейською, демократичною.
Але для того, щоб так сталося, була умова, що саме верхівка нашої влади мала б ініціювати бажання боротися з корупцією, відправити бандитів у в'язниці та знищити систему кумівства. Нашим правоохоронним органам - поліції та прокуратурі - повинно мали бути надані інструкції служити українцям, а обласні адміністрації та адміністрація президента мали почали працювати для людей, а не лише захищати власні інтереси для збагачення. Ці вказівки не були надані ні Президентом України, ні Генеральним прокурором, ні кимось на найвищому рівні нашого уряду.
І з часів Майдану ми, на жаль, втратили чотири роки. Чотири роки, протягом яких на передовій щодня вбивали чи калічили наших солдатів, ми не використали для побудови сильної демократії вдома, у наших містах. Очікуваний прогрес не міг відбутися в таких умовах, коли корупціонери та бандити керували країною та областю, а наші надії просто померли. Багато молодих українців прийняли рішення знайти кращу роботу та краще майбутнє за межами нашої країни, і зараз у Європейському Союзі ми маємо 7 мільйонів мігрантів, які роблять Польщу багатшою, а Україну біднішою.
Наступний рік є вирішальним, оскільки на нас чекає багато важливих виборів, зокрема президентські вибори навесні та парламентські восени. Це єдиними момент справжньої демократії, і ми повинні використати його, щоб прибрати від влади бандитів, які зрадили наші надії, щоб зупинити колишніх регіоналів, які намагаються повернутись і помститися, особливо в Глухові, і щоб посилити наші демократичні інституції та мотивацію нашої армії, щоб стати нарешті дійсно незалежною країною.
Саме з цією надією я вітаю всіх з Днем незалежності!
Слава Глухову! Слава Україні!
-Можливо, незалежність далася нам надто легко – як говорив Остап Бендер, на блюдечку з блакитним окрайцем. Втім, вона у нас є, віримо в неї , й, гадаю, кожен має її відстоювати. Не маю на увазі, що всім прямісінько звідсіля треба йти до військомату – Україну, дякуючи Богові, є кому боронити. Мусимо тут дбати про свою незалежність. Як? – Ну, по-перше, любити свій Глухів. Коли бачиш, що кидається абикуди недопалок, обгортка від цукерки, робиш зауваження і чуєш у відповідь: «Та прибиральник все забере», стає гірко. З цього, власно, все й починається. Коли будемо любити Глухів, тоді й житимемо гідно.
На завершальній фазі, ведучий, Роман ДЗЕКЕЛЄВ, продекламував слова відомої пісні українських борців за незалежність «Зродились ми суворої години», та виклав проникний монолог про наше сьогодення, запропонувавши затим вшанувати світлу пам`ять загиблих за Україну хвилиною мовчання.
День Незалежності у Глухові позначився й низкою інших святкових заходів, серед яких були, наприклад, спортивні змагання: яскравий презентабельний турнір з паркового волейболу "Park Volley Fest", відкритий міський чемпіонат з жіночого пляжного волейболу, турнір з футболу серед юнаків 2007-2008 р.н. на стадіоні "Дружба"; День відкритих дверей Глухівського краєзнавчого музею.
Окремого висвітлення потребує зовсім новий для Глухова, і, справді, креативний захід - літературні читання біля пам`ятника Березовському та Бортнянському, що зібрали кращих поетів Глухова: Анатолія МИРОНЕНКА, Ірину КОЛТАКОВУ, Надію ГЕРАЩЕНКО, Валентина КОВАЛЕНКА (висунутого, до речі, на престижну премію Нарбута), Миколу ГУРЦЯ, та десятки молодих літературних й музичних дарувань. Його провели разом відділ молоді та спорту Глухівської міської ради та громадське об`єднання Спілка письменників.
Дуже високо оцінили глухівчани й гості міста традиційний вечірній концерт. Звучало навіть, що він кращий за всю історію святкування незалежності в місті.
Підсумовуючи, можна сказати, що нинішній День Незалежності став, дійсно, святом для всіх.
Андрій КОВАЛЕНКО, фото Оксани ДРУПП