У інтернаті здорову дитину перетворили на інваліда

Пані Лариса звернулась з цими тривогами до тренера сина, та почула у відповідь, що в їх спортивному закладі все під контролем. Мовляв, в них є лікар, який слідкує за здоров’ям дітей, і не дозволяє перевантажувати спортсменів. Жінка начебто заспокоїлась, та коли Руслан приїхав додому на канікули, котрі тривали 3 дні, її материнське серце підказувало, що щось там не так. Ну, не здорова дитина, і все тут! Хлопець повернувся до інтернату, як того вимагав учбово–спортивний план, а через кілька днів подзвонив додому: сильно захворів, піднялась висока температура та з’явилося знесилення. Як розповіла газеті «Кур'єр» Лариса Пінчук, вона була шокована тим, що її хворий син не отримував у закладі ніякого лікування. «Русланчик просився полежати в ізоляторі, окремо від усіх, адже в його стані, в гарячці, важко було знаходитись у загальній кімнаті на велику кількість місць, - каже співрозмовниця. – Але лікар його звідти вигнав і відправив до гуртожитку, давши таблетку. Ми з чоловіком, обурені таким становищем, поїхали до Сум та забрали сина додому. Тут, у Глухові, відвідали лікаря, і Русю терміново госпіталізували з діагнозом ОРВІ. Температуру збивали крапельницями, але вони не допомагали.

 

Разом з цим у сина взяли аналізи, як завжди, роблять у стаціонарі. Через 3 дні прийшли результати, які приголомшили весь медперсонал: рівень СОЕ – критичний, що означало наявність в організмі серйозного запального процесу. Сина терміново відправили до Сумської обласної дитячої клінічної лікарні. Протягом 10 днів сумські спеціалісти боролися за здоров’я Русіка, та все марно: йому ставало гірше та гірше. Дитина вже перестала навіть ходити. Лікарі зібрали консиліум і прийшли до висновку, що пацієнта необхідно госпіталізувати до республіканської клініки «Охматдит», що в Києві. Столичні медики діагностували у сина поліміозіт, тобто запалення м’язових тканин. Це дуже рідке захворювання, що не лікується в Україні. Треба шукати клініки за кордоном. Руслану дали інвалідність, і ось вже другий рік, з 18 грудня 2017 року, його життя тримається за рахунок сильнодійних препаратів. Хлопчик не ходить до школи, адже він майже не рухається. До того ж, синочок майже півроку знаходиться в «Охматдиті» - він періодично лежить у стаціонарі. Хворобу не лікують, бо це неможливо, а лише присипляють, аби хоч трохи полегшити стан пацієнта». Зі слів матері, 14-річний Руслан настільки змінився зовні, що став соромитися себе. Від гормональних препаратів він набрав вагу, і на фоні важкої хвороби становище підлітка стало взагалі складним. Якщо раніше до нього приходили займатися вчителі зі школи, то зараз навіть це не дозволено, адже у хлопчини вбитий імунітет і будь-які контакти з людьми окрім близького оточення, йому протипоказані. З вуст Л. Пінчук ми дізналися, що єдиний шанс врятувати Русіка – це поїхати у клініку за кордон. Та на це потрібні великі гроші. Батьки хлопця вважають, що сплачувати лікування повинні ті, хто зробив із їх сина інваліда, а саме – спортивний інтернат «Барса». Лариса Миколаївна стверджує, що лікарі «Охматдиту» сказали, що хвороба під назвою поліміозіт виникла у дитини в результаті переохолодження та перенавантаження. А оскільки тренування та ігри відбувалися в різних погодних умовах, притаманних осінній порі року, то, звісна річ, тренери просто угробили перспективного та кращого свого вихованця заради перемог та балів команді. Цілий рік батьки хлопчика намагалися самотужки боротися з ситуацією, але нещодавно прийшли висновку, що треба виносити проблему на інший рівень. «Ми з чоловіком обоє інваліди, тож невідомо, що з нами буде завтра, - говорить Лариса Миколаївна. – Та, занепокоєні майбутнім нашої дитини, вирішили надати розголосу всій цій історії, залучивши журналістів та юристів». З правових питань у даній справі консультує Пінчуків Олексій Рубан. Нам він розповів, що добитися справедливості в усій цій ситуації важко. «Мати постраждалого хлопчика письмово звернулася до керівництва «Барси» з проханням розібратись у ситуації, але у відповідь отримала таку отписку, що аж смішно. Мовляв, у ті дні, коли Руслан грав на футбольному полі, погода була гарною. Окрім того, вихованець інтернату був ще і застрахований, але чомусь він не отримав ні копійки». Як нам вдалося дізнатися у директора Глухівського відділення НАСК "Оранта" Валерія Галустяна, Руслан був застрахований від нещасних випадків на 10 тис. грн.

 

Проте його захворювання не входить в цю категорію, а підпадає під "медичне страхування", яке в рази дорожче. "Наша компанія діє у рамках законодавства, і виплатити страховку юному спортсменові в даному конкретному випадку ми не можемо, оскільки йдеться не про травму або перелом", - відмітив він. А що ж "Барса"? Щоб розібратися в ситуації, ми попрямували в інтернат. Нам вдалося поговорити з учителем по спорту Богданом Жбановым, який тренував Руслана, завідувачем медчастини Віталієм Карпенком, старшим тренером Валерієм Бермудесом та директором «Барси» Федіром Киселаром. Під час розмови з ними ми дізналися, що дійсно, Руслан був одним з кращих гравців команди «Основа». Та ні про які перевантаження не може йти й речі, адже ігровий процес значно щаднішій ніж тренувальний. Захворів хлопець у жовтні, коли ще не було морозів, тож про переохолодження теж не йдеться. Що ж стосується образ на медиків, то, як виявилося, штатний медичний працівник порекомендував батькам покласти сина на обстеження до Сумської лікарні, адже інтернат не є лікувальним закладом і там немає можливостей покращити стан здоров’я вихованців. З вуст співрозмовників ми почули, що їм важливо виростити здорового спортсмена, а не тренованого інваліда. Але водночас потрібно розуміти, що це спортінтернат, а не ясла. І без фізичних навантажень тут не обійтися. Вони підбираються з урахуванням індивідуальних особливостей дитини та відповідно до навчальних планів, де все розписано буквально щохвилини.

 

Тренери досвідчені, не один рік в спорті, міра відповідальності розуміють. Та і діти до них потрапляють не з вулиці, а такі, що пройшли спортивну підготовку, склали вступні іспити по ЗФП. Якби були перевантаження, це відбилося б на усіх хлопцях з команди, а не тільки на Руслані. Але, на жаль, зустрічаються захворювання, які не відразу можуть розпізнати навіть фахівці. Інша справа, що і батьки, віддаючи дітей до спортінтернату, іноді приховують ті або інші проблеми з їх здоров'ям. Просто дуже хочуть, щоб дитину узяли. Посадові особи, що давали інтерв’ю, не мали на увазі конкретно батьків Руслана, а просто хочуть звернути увагу на цей факт, оскільки така партизанщина іноді може обернутися не дуже хорошими наслідками. Персонал інтернату на чолі з директором готовий надати сім'ї посильну допомогу. Вважають, що набагато важливіше врятувати здоров'я дитини, ніж з'ясовувати, чому він його втратив.