Пожежа у Полошківському Яру (відео)
Внаслідок чиєїсь необережності, а може й прояву дикунської натури вигоріла трава та лісова підстилка на чималій ділянці Полошківського Яру, що розтікається на просторі між Сліпородом, Полошками та трасою Київ – Кіпті – Бачівськ.
Першим звернув увагу на моторошні сполохи полум’я, що підсвічували ліс у сутінках, та густий дим, наш добрий товариш Олександр БУЙКОВ, який їхав старим гостинцем, що відгалужується до Полошок від старовинного шляху на батьківщину блохера Павла ПАНКОВА, Чорториї (нині село Шевченкове).
Наступного дня разом з ним виїхали на місце події, де виявили чималу – довжиною до кілометра ділянку порослого соснами схилу з повністю знищеною вогнем лісовою підстилкою та підгорілим молодняком, плюс два – три гектари вигорілої луговини. Дякувати Богові, великі дерева полум’я не пошкодило – весна, що там не кажи, у грунті збереглася якась волога. Втім, чи хто може гарантувати, що якийсь, вибачте дебіл, або ласий до лісу ділок не запалить суху траву або віття – скажімо, за спечної днини. Те що в нашому випадку мав місце навмисний підпал, немає жодного сумніву –дуже вже велику площу пошкодила пожежа.
Побачене навіює тривогу. Пожежа у Полошківському Яру майже збіглася в часі з іншою – собору Паризької Божої Матері. Не треба боятися гучних порівнянь – багато авторів пишуть що в тім полум’ї згоріла душа Франції. Але ж і наші ліси – то теж частка нашої душі. І цей ліс між Глуховом, Сліпородом і Полошками втішав душі багатьох наших земляків. Хтось збирав тут гриби або ягоди, хтось – неспішно йшов м’якеньким моріжком, під правічний шум хвої з коханою дівчиною…
Дозволятимемо паліям або баригам нівечити наші ліси – напевне, збідніють, спустошаться, згорять наші душі.
Андрій КОВАЛЕНКО
Поділитися в соціальних мережах:
Знайшли помилку у статті? Виділіть слово/кілька слів та натисніть Ctrl+Enter