Новость из категории: Культура

Моя стежина в ріднім краї

Чергове засідання клубу " Розрада" пройшов у вигляді зустрічі - діалозі " Моя стежина в ріднім краї. "Кожен із присутніх поринув у спогади, згадав своє родинне гніздо, бодай у думках полинув до рідних місць - отих рідних отчих острівців життя, пригадав пам’ятні моменти на протоптаних у рідному краї стежинах, впродовж життєвого віку. За плечима у кожного із присутніх трудові колективи, друзі., але так влаштоване життя, що на зміну старшим приходять молодші, які не завжди оцінюють життєвий досвід, професійні навики людей, що уже на заслуженому відпочинку, але так хочуть згадати і передати своє життєве багатство іншим.

Приємно, що в наш клуб ходять поважні дунайчани. Багато вчителів, чесні трудівники у різних сферах життя, які відчувають і дотепер потребу турбуватись про інших, виховувати молодь, є користувачами сільської бібліотеки, відвідують заходи у вільний час. На цей захід надихнув житель села Красовський Володимир Іванович, людина, яка закохана у художнє мистецтво. Через все життя він проніс цю любов, яку взяв від свого батька, вчителя історії. Він зберіг стільки заходів, які були проведені на території села, яких можна дивитися не один день. Про його життя розповіла Картава Ольга Євгенівна. Він виріс у багатодітній родині, в якій зростало 7 дітей.

Так склалася його доля, що він багато років жив на Півночі, але повернувся у своє рідне село. За його ініціативі була створена ізостудія. його вихованці згадують тільки добрими словами. Розповідь доповнив Василько Віталій Єгорович, який добрим словом згадав батька Володимира Івановича.Також ми запросили і Овсієнко Антоніну Миколаївну, яка майже все своє життя жила в нашому рідному Дунайці.Все життя цієї жінки пов’язане с піснею, то журливою про самотню тополю, то веселою і дзвінкою, мов струмочок весняний.
 
А ще в житті цієї людини ще одна пристрасть - це вишивання. А ще мала хист до малювання - сама візерунки придумувала і переносила їх на полотно. Тут у селі минула її молодість, тут виростали її діти. Вона, як та журавка, серцем горнеться до людей. несе їм радість і добро. А потім було переглянуто відео, яке зберіг Красовський В. І. про село Дунаєць. Згадали добрими словами всіх жителів села, яких немає серед нас, але збереглися на відео. Сім’ю вчителів Юдинцьких Анатолія Степановича та Антоніни Андріївни, які проживали в Дунайці.Тож. нехай вічною для усіх нас буде естафета добра і любові. Бережімо родину, і нехай міцною, непереможною ніким буде наша родина - Україна.
 
Пинчук А. П. - завідувач КЗ "Сільська бібліотека" Дунаєцької сільської ради


Поделиться в соцсетях:

Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter

Похожие новости