До Дня психолога

Давно спостережено, що недооцінка психологічного знання виявляється у втрачених людських життях і матеріальних збитках. Про це зауважували зокрема античні мислителі Емпедокл (490-430 рр. до н.е.), Протагор (480-411 до н.е.), Сократ (469-399 рр. до н.е.), Платон (428-348 рр. до н.е.). Дослідники історії психології у впливі найбільшого енциклопедиста тих часів Арістотеля (384-322 рр. до н.е.), автора першої філософсько-психологічної праці «Трактат про душу», на О. Македонського вбачають одну з причин непереможності армії великого полководця (так, Арістотель пропонував набирати у військо чоловіків, які в момент небезпеки червоніють, а не бліднуть, а, значить, схильні до негайних рішучих дій).

«Психологічна стресостійкість» воїнів, висловлюючись сучасною термінологією, активно культивувалась у Спарті, Афінах, Давньому Римі, Золотій Орді, Арабському Халіфаті, Османській імперії, а також в українського козацтва, в якому особливою відвагою прославилися козаки-характерники.

Пізнавальна ідея про значущість психології як науки поступово захоплювала західноєвропейську освіту, наприклад у Болонському університеті (Італія, 1088) кожний студент мав наставника, який клопотався про повсякденне життя (так започатковувався «Інститут кураторства»). Зрештою, в епоху Відродження було винайдено термін «психологія»: його творці – німецький професор Рудольф Геккель, або Гокленіус (1547-1628), який у 1590 р. видав латинською мовою книгу «Психологія (протягом наступних 7-и років вона тричі перевидавалась), та його послідовник Отто Касман (1562-1607) із працею «Антропологічна психологія» (1594).

В Україні завжди були потужними філософсько-психологічні школи, зокрема в Києво-Могилянській академії, де незабутню історичну пам’ять залишив Інокентій Гізель (1600?-1683): грек за національністю, що народився у Пруссії. Вчений-богослов, історик, філософ, психолог і великий патріот України: за інтелектуальний потенціал та «Твір про всю філософію» (1645-1647) його сучасники назвали «другим Арістотелем». Українців він характеризував «як носіїв високої та оригінальної культури, які рано винайшли писемність та прийняли християнство, а також мають світську та духовну самобутність». Наступні роки – це титанічні зусилля вчених у спробі осягнути людське існування: з цього приводу Г.С. Сковорода (1722-1794) зауважить: «Бездна дух есть в человеке…». Як наслідок, завдяки цим та іншим світочам (Симеон Полоцький, 1629-1680; Феофан Прокопович, 1681-1736 тощо), українська психологія завжди була на провідних наукових ролях, визначаючи згодом дослідницькі пріоритети вже радянської психологічної науки, що особливо видно на прикладі харківської школи психологів 1930-х рр., де працював всесвітньо відомий вчений Л.С. Виготський (1896-1934) (західноєвропейці називали його «Моцартом» у психології»).

У становленні психологічної науки відзначилися глухівські вчені кінця ХІХ – початку ХХ ст. у Глухівському учительському інституті: О. В. Белявський (1832-1901), рецензент знаменитої праці «Рідне слово» (1864) К. Д. Ушинського (1824-1870); І. Ю. Андрієвський, який започаткував видання енциклопедичного словника Ф. Брокгауза та І. Єфрона (1890-1907 рр.); М. С. Григоревський (1872-1917): аналізував педагогічні погляди М. І. Пирогова (1810-1881) про оптимальний розподіл інтелектуального навантаження в учнів (1912); К. П. Ягодовський (1877-1943): описав вікові особливості немовлят, автор захоплюючої книги «У країні напівнічного сонця» (1921); Я.М. Колубовський (1863-1929): помічник редактора журналу «Вопросы философии и психологии» (Санкт-Петербург, 1891-1892 рр.).

«Пророцтво» щодо значення «психології» у ХХІ ст., як провідної науки, традиційно пов’язують із швейцарським дослідником Ж. Піаже (1896-1980). Однак такі ж думки ще раніше висловлювали українські психологи Д.Г. Елькін (1895-1983), Г.С. Костюк (1899-1982), Д.Ф. Ніколенко (1900-1993) та ін. Зараз вони успішно реалізуються у Глухівському НПУ ім. О. Довженка кафедрою психології на спеціальності «Практична психологія» (з 2016/2017 н.р. – «Психологія»), яка сьогодні є однією з найбільш популярних у навчальному закладі. За підручниками і посібниками викладачів кафедри в Україні та за її межами давно навчаються студенти – майбутні психологи. Із 2012 р. проводяться щорічні Всеукраїнські науково-практичні конференції «Актуальні проблеми психології» та видається однойменний збірник студентських наукових праць. При кафедрі функціонують аспірантура; лабораторія практичної психології, де акумулюються навчальні, наукові ідеї викладачів і студентів (С.А. Поліщук – доцент, кандидат психологічних наук); психологічна служба Університету: керівник – Ю.В. Рябко). Працюють студентські проблемні групи під керівництвом кандидатів психологічних наук (доцент Н. М. Ільїна, старші викладачі Т.М. Євменова і А.В. Журавель) та асистентів (С.О. Мисник,.Г.Д. Шейко, Ю.В. Рябко).

Кафедра психології вітає своїх нинішніх і колишніх студентів, які є реальними стабілізаторами суспільної злагоди, з професійним святом «Днем психолога (23 квітня); зрештою – всіх зацікавлених осіб, кому небайдужі проблеми психологічної науки. Кафедра також анонсує цикл тематичних заходів із психології які відбудуться 20?2І.04.2016 р. в університетському корпусі № 7.

І насамкінець, запрошуємо майбутніх студентів до нас на навчання, щоб долучитися до розв’язання зокрема тієї психологічної проблематики, в якій перебуває наша країна в ситуації різних соціальних викликів і загроз.

Валерій Поліщук – доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології