Новость из категории: Статьи

Так, тепер – Друга Світова

Дуже добре, що в Україну повернувся тренд саме Другої Світової війни - замість Великої Вітчизняної. Зазначимо що у Радянському Союзі часів т. зв. застою та перебудови обидва тренди співіснували, причому цілком гармонійно.

ЯК ПРИКЛАД, МОЖЕ ХТО НЕ ЗАБУВ ЩЕ ОСЬ ЦЕ: «НЕ СТАРЕЮТ, НЕ СТАРЕЮТ ДУШОЙ ВЕТЕРАНЫ, ВЕТЕРАНЫ ВТОРОЙ МИРОВОЙ.

Певні, так воно було б і далі, коли б не путінська пропагандонська наволоч, яка, намагаючись зірвати чергові дівіденди з "победобесия", почала витісняти саме поняття Другої Світової кудись на маргінезу суспільної свідомості, натомість штучно вип`ячуючи інше - Великої Вітчизняної. Результат - той самий, що й з ідеєю євразійства, по мірі підняття якого на щит групою кремлівських ідеологів-галімотів, Росія, вкупі з пострадянськими країнами на просторі від Одеру й до Уралу, що за СРСР вважалися частиною європейського географічногно й культурного простору, стали трактуватися: хто як якась східна Європа, хто - взагалі "сіра зона" - такий собі сирий матеріал для побудови колись у майбутньому якогось "спільного європейського дому". Тепер Україна, образно кажучи, розбиває голову, аби довести свою європейську природу, а євроазійський фюрерок тішиться з надуманої "самобутності" своєї «наддержавки». Ніхто вже не говорить про Європу від Атлантики до Владивостока. РФ нишить свою європейську ідентичність, без якої, це добре усвідомлював ще Петро І, мало чого варта. Добре, що Україна виборсуєтьс з цієї купи.

У Глухові, до речі, за часів Януковича, деякими холуйкуватими ідеологами - любителями з ясним комсомольським минулим і суто мазохістськими комплексами у сприйманні того, що пов`язане з СРСР та сусідньою державою, здійснювалися спроби навіть заборонити публічно висловлюватись про другу світову, з натяком, що для нас є важливою лише Велика Вітчизняна. Паралельно з цим запрваджувалася чисто схоластична практика, образно кажучи, обчислень гіпотетичної кількості чортів, які можуть вміститися на кінці голки. Маю на увазі примушування визубрювати напам’ять точну кількість Героїв Радянського Союзу з Глухівщини й т. п. Ну і що з того вийшло, який результат? Зі свого спілкування з людьми віком від сорока й молодше виніс стійке враження, що у своїй переважгнй більшості вони взагалі, на органічному рівні, не сприймають будь-яку інформацію про 1941 - 45 рр. - окрім хіба розповідей своїх близьких, які жили в ті темні часи. Ось такі наслідки виховання в радянсько-патріотичному дусі. Цікаво, що паралельно з посиленим витяганням з нафталіну ідеологічних штампів "Великої Вітчизняної" в Ерефії тихенько, на масовому рівні втілюються інші, вже суто неофашистського штибу - наприклад спростування Голокосту. Аби пересвідчитися в тому, достатньо зайти на той-же Пікабу, де опубліковано масу матеріалів на предмет, що масове нищення євреїв у газових камерах – не що іге ніж вигадка сіоністів, для набуття політичних і фінансових дивідендів.

До речі, глухівчанам, гріх забувати про Другу Світову хоча б тому, що у її перебігу, задовго до 22 червня сорок першого - восени 1939, тисячі наших земляків було відмобілізовано на незнамениту, за висловом відомого радянського поета О. ТВАРДОВСЬКОГО, фінську війну, й кинути в самісіньке її пекло у складі відомої Щорсівської дивізії. Далі з ними трапилось ось таке:

Продвигавшаяся без организации боевого охранения колонной по окружённой лесом Раатской дороге, дивизия растянулась на 30 километров и 22 декабря 1939 года была остановлена заслоном противника в 12 километрах от Суомуссалми. Затем финны, действуя с флангов силами мобильных отрядов лыжников, расчленили дивизионную колонну на 6 частей. Все коммуникации оказались перерезанными. Снег и характер местности препятствовали комдиву Виноградову в полной мере использовать имевшуюся у него боевую технику. Не имевшие зимнего обмундирования красноармейцы страдали от мороза, достигавшего 40 градусов. Подразделения дивизии лишились подвоза боеприпасов, горючего, продовольствия, не имели возможности эвакуировать раненых. Скученные на небольшом участке люди и техника подверглись интенсивному обстрелу стрелковым оружием, в том числе снайперами, и артиллерией противника. Предпринятые 2—4 января попытки прорыва оказались безуспешными.

У снігах Карелії: замерзлі трупи радянських вояків, вбитих фінами
Утром 5 января 1940 противник начал решающую атаку. В 21:30 6 января Виноградов, получив соответствующий приказ из штаба 9-й армии, приказал своей дивизии отступать. Часть бойцов ушла на север, через озеро Кианта, но большинство из них замёрзло. Остальные двинулись на восток, однако были встречены сильными заслонами противника. Остатки дивизии отошли к границе. После прекращения организованных боевых действий, финны занимались поиском и пленением оставшихся в живых, большей частью раненых и обмороженных, красноармейцев.

В боях на Раатской дороге 44-я стрелковая дивизия понесла тяжелые потери в личном составе: из почти 14 тысяч приписного состава, погибло и пропало без вести от 4 тыс. (по советским данным до 9 тыс. (по последним финским данным) военнослужащих. Потери материальной части составили: 37 76-мм пушек, 16 122-мм гаубиц, 25 45-мм пушек, 37 танков Т-26 и Т-38, 150 автомашин, 280 станковых и ручных пулемётов.

Всю вину за поражение советское руководство возложило на бойцов и командиров дивизии. Командир дивизии А.И. Виноградов, начальник политотдела И.Т. Пахоменко и начальник штаба О.И. Волков 11 января 1940 года были расстреляны перед строем (в 1990 году реабилитированы).


Згодьтеся, куди крутіше за Іловайськ. За деякими даними, 1940 року на Глухівщину прийшло від 500 до 1000 похоронок з далекої Карелії. Про це згадувалося хіба пару разів, побіжно, у місцевій пресі. Звичайно, великодержавно- імперському путінському керівництву, котре з усіх сил пнеться у світові гравці, невигідно мислити війну 1941 - 45 років у рамках великої Другої Світової, бо при ближчому погляді виявляється, що СРСР розпочинав її як звичайнісінький агресор - такий самий, як і нацистська Німеччина. І страшні поразки радянської армії 1941 - 42 рр., та незчислимі жертви років наступних - 43, 44, 45 рр., з огляду на те що релігія трактує як Божий промисел, є нічим іншим ніж платою за суто імперіалістичну, нападницьку, віроломну зовнішню політику сталінського керівництва, котру його нинішні російські правонаступники не лише не засуджують, але намагаються продовжити всіма можливими силами. А путінський ідеолог Мединський, взагалі, добалакався нещодавно, що пакт Рібентропа-Молотова, уявляєте, врятував Європу від Гітлера. Як на мене, вся ця гра термінами: Велика Вітчизняна замість Другої Світової, публічні твердження про виняткову моральну чистоту й силу росіян, які й без інших народів СРСР могли би перемогти Гітлера, замовчування агресії СРСР проти Польщі, Фінляндії, прибалтійських країн, Румунії, проштовхування через соціальні мережі заперечення Холокосту тощо, є вагомим підтвердженням тези одного європейського політика першої половини ХХ ст., що наступний після Гітлера фашистський режим позиціонуватиме себе в якості невтомного борця з фашизмом. Тому - пам`ятаємо саме про Другу Світову Війну, особливо її початок.

 

Андрій КОВАЛЕНКО



Поделиться в соцсетях:

Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter

Похожие новости