Відкрився музей пам’яті Василя Батьохи

6 вересня маленьке село Суходіл перетворилося на епіцентр великої події, зібравши почесних гостей з Глухівської РДА та Сумської обласної адміністрації. Люди з’їжджалися сюди цілими делегаціями у складі керівництва району, освіти, ветеранських та інших організацій, істориків, науковців, письменників, журналістів. Ще б пак: у крихітному населеному пункті на кордоні України з РФ відбулася історична подія - відкриття музею ім. В. Батьохи! Побував на заході й кореспондент газети «Кур'єр» та отримав інформацію з першоджерел.

Так, Василь Опанасович є останнім героєм Радянського Союзу з 202 на Сумщині. Уродженець с. Суходіл, він пройшов шлях від молодшого командира до підполковника, форсував Дніпро, керуючи окремою озброєною ротою. Після війни переїхав до міста Суми, де і прожив до самої смерті. В обласному центрі Батьоха активно займався з дітьми, проводячи по школах патріотичні бесіди. Василю Опанасовичу присвоєне звання Почесного мешканця Сум, а також постало питання дати вулиці Холодногорській, на якій останні роки жив герой, ім’я Батьохи.
Та оскільки все ж таки Суходіл є малою батьківщиною героя, то і музей було відкрито саме там. Ініціатором події виступив депутат Сумської обласної ради Петро Нечмоня. Попри досить поважний вік (майже 80 років), а також географічну відстань (мешкає в Сумах, а справу робить у Суходолі, що майже за 200 км), він все ретельно спланував, організував та профінансував. У назначений час – 12.00, Петро Федорович зустрічав гостей із сіл Глухівщини, Глухова та Сум. Урочистості почалися на меморіальному комплексі, де встановлений обеліск Батьосі. Гості вшанували пам'ять герою – поклали квіти. Особливо важливим цей захід був для родини Василя Опанасовича, яка приїхала з обласного центру: донька, син, онуки та правнуки. Всі вони не стримували сльози на очах – настільки близько приймали до серця кожне слово промовців. Після меморіалу учасники події відправилися до школи, де в коридорі на імпровізованій сцені розгорнулося дійство. У виконанні учнів лунали воєнні пісні, вірші, демонструвалися фрагменти документальних фільмів та фотографії Батьохи. Керівництво школи навіть не очікувало, що на відкриття музею збереться стільки народу звідусюди! Тому увесь коридор був вщент заповнений людьми: всім було цікаво послухати та побачити! Дійсно ж, стільки цікавої та корисної інформації було надано про героя! Кожен промовець у своєму виступі говорив щось новеньке. Так, з вуст виступаючих дізналися, що Батьоха – це легендарна людина, яка пройшла все горнило війни. Він 5 разів отримував важкі поранення та чоловік залишився живим. Як він потім сам зізнався, вижив завдяки кулемету Максиму, який тягав скрізь за собою – всі війну, попри те, що ця залізна зброя мала вагу 63 кг! Василь Опанасович відмічав, що усі бойові товариші полягли мертвими в бою, а його рятував кулемет.

Максим та решта іншої зброї тепер в якості експонатів будуть жити в музеї. Депутат Нечмоня завдячую рідним героя за їх активну життєву позицію і за те, що погодилися віддати все, що залишилося від їхнього батька та дідуся, до музейної кімнати. Чудово розуміючи, що ці речі, маючі особливу цінність, вони будуть не так часто бачити, адже віддають за сотні кілометрів, все одно погодилися. Та ще й вважають, що таким чином їм надана честь. Син героя подякував керівництву та громаді села за те, що пам'ятають його батька, який був справжньою людиною з великої літери. А донька, відмітивши, що серед учасників заходу багато дітей, повідомила, що хочу в доступній для них формі поділитися з ними дитячими спогадами, що залишилися в її пам’яті з розповідей батька.
Право перерізати традиційну червону стрічку музею було надано депутату Сумської обласної ради Петру Нечмоні. І гості по черзі переступали поріг музейної кімнати, знайомлячись з експонатами. Петро Федорович у подробицях розповідав про всі світлини, що висять на стінах, стоять на поличках та увічнені в книзі – альбомі.
В.о. голови Глухівської РДА Володимир Картавий назвав відкриття музею знаменною подією в соціально – культурному житті Глухівщини. «Хоч носить музей ім’я Батьохи, та в ньому буде зібрана інформація про 12 героїв нашого району, - каже Володимир Григорович. – Учні шкіл у межах пошукової діяльності зможуть поповнювати колекцію новими експонатами. Це дуже важливо для підростаючого покоління, адже без знання минулого немає майбутнього». Двері музею завжди будуть відкритими для наступних поколінь.
Завершенням незабутнього заходу стало частування гостей за святковим столом, який буквально ломився від різноманітних страв, приготовлених господарочками – робітницями школи. Під час застілля депутат П. Нечмоня виступив з пропозицію створити герб с. Суходол. Основними символами якого неодмінно повинні бути млинці. Вони, за його думкою, тут – найсмачніші та найкращі у світі. Петро Федорович відмітив, що хоче бачити на гербі українську вишиванку, але як ці два символи поєднати, треба подумати. Та що тут думати: господиня у сорочці - вишиванці готує млинці! На тому і вирішили.

Оксана Ковальова

Фото Івана Дерпи та Оксани Ковальвої

ОН - НАША ЛЕГЕНДА

Он- наша легенда, Батёха-Герой,

Простая крестьянская доля.

Случилась беда, шёл с врагами на бой,

Здесь помнят его- в Саходоле.

Застенчив и скромен, краснел и робел

С девчонками было при встрече.

В бою был Василий отважен и смел,

Ружьё прижимая покрепче.

И бил без пощады врагу прямо в лоб,

Броня у фашистов кипела.

И сляпал Батёха ей танковый гроб,

И брался за новое дело.

Кипел наш Днепро средь Тарасовых кручь,

Задание выполнить надо.

И как бы он не был широк и могучь,

Но всё ж покорился солдату.

И Киев уже за спиною бойца,

Всё к логову ближе, да с боем,

Догнала награда свого молодца

И стал наш Василий Героем.

Он- наша легенда и слава ему,

Прошёл мясорубку и выжил,

Сюда мы приходим с поклоном к нему,

Здесь голос безмолвия слышен.

ИВАН ДЕРПА (18.03.2015)