КРОЛЕВЕЦЬКИЙ ГЕНІЙ

У 1934 р. Микола закінчив відоме ФЗН (фізично-заводське навчання)-хлопчачу гімназію № 1 і здобув 7 річну освіту. Одночасно він зацікавився іноземними мовами. Поштовх у цьому йому надала його мати Васса Іванівна. В неї була близька подруга з єврейської родини, яка розмовляла з нею на ідиш та навчала її цієї мови, а та передала ці знання синові. Микола зацікавився ідишем. Він ходив на єврейський цвинтар читати мацейви (памятники). Окрім того у школі та на вулиці він повсюди чув цю мову і швидко опанував її. Дістав декілька юдейських книжок та почав їх читати. Потім перекладав твори Д.Н.Гофштейна та Л.Первомайського, який дуже цінував М.Лукаша як перекладача. Незабаром Микола вивчив французьку та англійську мови. Серед учнів середньої школи імені Т.Г.Шевченка (тепер №1) було багато єврейських однокласників: Н.Гольц, В.Зелінська, Н.Шкловська, С.Пружанська, Красовицька, А.Дубровський, І.Рубан, Колтунов… У Кролевці сім'я мешкала у цегляному будинку, був сад і город. Запам'яталися Миколі директори І.М.Ігнатенко, син якого Михайло став українським поетом, Ф.Д.Залеський та викладачі: математик Романенко, фізик Федоряка, геолог С.Я.Шварц. Особливо йому подобався вчитель німецької мови Є.Л.Пружанський, який вкладав у нього всі свої здібності. Єфраїм Львович пізніше писав: «Я вызываю к доске Николая, чтобы проверить себя верно ли я говорю то или иное слово. Верна ли моя конструкция предложения?». Любов до літератури Миколі надав вчитель його хрещений батько Д.І.Онікієнко. Микола багато читав. Не дивлячись на те, що у класі Микола Лукаш був непомітним, він блискавично вирішував дуже важкі математичні завдання. Опанувавши вищезгадані мови, він ретельно вивчав французьку мову і вже у 9 класі почав перекладати з німецької на українську мову всесвітньовідомий твір Гете «Фауст» над яким працював 18 років. Великий Іван Франко не зміг подолати таку ношу – перекласти «Фауста», а Микола Лукаш – переклав і одержав перемогу. За це він мав отримати від німців премію, але йому не вдалося, бо він був «невиїздним». Микола Олексійович став поліглотом опанував біля 25 іноземних мов: ідиш, циганську, французьку, німецьку, англійську, російську, польську, угорську… Микола Лукаш робив переклади творів класиків світової літератури і тільки з оригіналу. Серед них: «Бал в опері» Ю.Тувіма (з польської), Гюго, Верлена (з французької), Шекспіра (з англійської), «Декамерон» Бокаччо та Д.Родарі (з італійської), «Дон Кіхота» Сервантеса. Після Другої світової війни викладав у Харківському педінституті іноземних мов англійську ти німецьку мови. Консультував єврейських письменників. Жив дуже скромно. Був принциповою та чесною людиною за що страждав. У 1973 р. Микола Лукаш виступив в захист письменника і дисидента Івана Дзюби, якого засудили на 5 років тюрми. Він погодився відсидіти у в’язниці ці роки, аби спасти життя Дзюби.

 

Після цього Лукашу було заборонено публікуватись і він став «невиїзним». За знання багато мов та за «образованность» його, як і В.Коротича та М.Рильського, «приписали» до єврейської нації з усіма наслідками. Багато цікавого можна довідатись про М.О.Лукаша з книги М.Г.Сереженка «Кролевчани» з яким Микола познайомився ще навчаючись у 8 класі. З 1958 р. Микола Лукаш мешкав у Києві. Як краєзнавець, можу відзначити зв'язок Кролевця з нашим містом. У Глухові прізвище Пружанський дуже відоме. Старий великий будинок, що стоїть по вулиці К.-Московській (міськвійськомат) це будинок Пружанських. На вул..Гоголя де був завод «СВТ» ще декілька десятків років тому працював 3 поверховий механічний дерев'яний млин Пружанського, де працював голова цього роду. І, нарешті, на діючому єврейському цвинтарі зберігся пам’ятник загиблих у 1919 р. від денікінців братів Ноні та Муні Пружанських. Цей пам’ятник поставила братам вищезгадана сестра Соня Пружанська. Я дуже вдячний М.П. Гурцю за ідею написання цього матеріалу та Н.В.Шубниковій за допомогу. Вважаю, що діяльність М.О.Лукаша заслуговує на повагу і шану глухівчан. На превеликий жаль скромний геній М.О.Лукаш, хоча і був поновлений у Спілці письменників (1986), але він залишився і в наші часи на задвірках історії. Замість того, щоб пишатися такими людьми, ставити їм пам’ятники, йому досі ні у Києві на будинку де він жив, ні у Кролевці на школі не встановлені Меморіальної дошки. Помер М.Лукаш і похований у Києві у 1988 р. Не дивлячись ні на що, єврейська громада і глухівчани все одно шанують М.О.ЛУКАША, як великого українського письменника-перекладача та мовознавця.