Новина з категорії: Статті

Зірковий представник великого роду. ( До 135-річчя з дня народження М.І. Терещенка).

Важко перецінити внесок родини Терещенків у розвиток нашого міста. Не можна не погодитися з думкою, що саме завдяки їхній активній громадянській позиції, доброчинним справам, фінансовій підтримці багатьох проектів Глухів не тільки зміг відродитись після пожежі 1784 року, та втрати статусу столиці, а й став починаючи з середини XIX століття процвітаючим містом, осередком культури, одним із значних економічних центрів регіону.

За мінімальними оцінками загальна сума витрачених родиною Терещенків капіталів на благочинні справи у Глухові сягала 1,5 млн. карбованців. Одним з найбільш відомих представників цього роду, поряд з Артемієм Яковичем і Ніколою Артемієвичем, був, безумовно, Михайло Іванович Терещенко. Людина слова, справи і честі, здатна на справжні чоловічі вчинки, талановитий бізнесмен, завзятий поціновувач мистецтв, політик. Народився Михайло Терещенко 18 (30) березня 1886 року в м. Києві. Тут, як він сам згадував, пройшла більша частина його дитячих та юнацьких років. Вже в ранньому дитинстві Михайло вільно володів французькою, англійською, німецькою мовами, розумів старогрецьку і латину (пізніше вільно володів в цілому 13 мовами). Закінчив Київську гімназію, Вчився в Київському університеті, в 1905—1908 вивчав економіку в Лейпцизькому університеті, закінчив юридичний факультет Московського університету. Іноді, за його спогадами, родина виїздила відпочивати і лікуватися на південь Франції, іноді в Крим, деколи у власні сільські маєтності. Отже, і в дитинстві і в більш пізні часи з Глуховом Михайла Івановича поєднували хіба що могили його великих предків. Однак справами своїми він заслужив право одержати звання почесного громадянина нашого міста, клопотання міської влади про це було підтверджене указом імператора. Таким чином Михайло Іванович став четвертим представником родини Терещенків після прадіда Артемія Яковича, діда Ніколи Артемійовича та дядька Олександра Ніколовича, хто був удостоєний цієї високої честі. В свій час молодий яскравий балувань долі не уникнув зваби спробувати власні сили у великій політиці.

У березні-травні 1917 року він - міністр фінансів, у травні-жовтні 1917 року - міністр закордонних справ у Тимчасовому уряді Росії. Це був, очевидно, єдиний з його проектів, що закінчився повним банкрутством. Після жовтневого перевороту на нього чекало ув’язнення і сирий бастіон Петропавлівської фортеці. Більше 100 діб поневірянь і постійної загрози смерті…Звільнитися вдалося завдяки наполегливим зусиллям близьких родичів (в першу чергу матері) та впливових міжнародних політичних діячів, заплативши чималий викуп (частіше за все називається сума в 100 тис. карбованців) і при досить загадкових обставинах. Політикою Михайло Іванович більше ніколи не займався. Від колишніх статків, що оцінювалися приблизно в 70 млн. карбованців, після звільнення залишилися тільки борги та фінансові зобов’язання. Троюрідний брат Михайла Івановича – Андрій Муравйов-Апостол під час одного з приїздів до Києва у 1992 році розповідав: «Я помню Михаила Ивановича после того, как он покинул Родину. Он пришёл к нам без копейки в кармане, так сказать, в чём стоял. Но уже через несколько лет имел солидное состояние. Талантливый был человек». Народившись казково багатим Михайло Іванович в 31 рік втратив усе, але зумів піднятися і знову зробити собі ім’я. В еміграції М.І. Терещенко був співвласником декількох фінансових компаній і банків у Франції і на Мадагаскарі. Працював у компанії «Мадал» у Мозамбіку і продовжував родинні традиції благодійності. Помер відомий у всьому світі українець - підприємець і меценат - Михайло Іванович Терещенко 1 квітня 1956 року в Монте-Карло. Некролог на його смерть був складений власноручно одним із світових фінансових магнатів Робертом Генрі Брандом директором банку «Брати Лазард», фірми «Ллойдз» і ще кількох дрібніших банків і страхових компаній. А в 1984 році на аукціоні «Крісті» в Женеві було інкогніто продано за 11 млн. швейцарських франків третій в світі за розміром діамант, який ще у 1913 був придбаний і огранений на замовлення Михайла Івановича і який з 1984 року, на його честь, носить назву «Терещенко».
 
Глухівський Краєзнавчий Музей
Ю. Голоб


Поділитися в соціальних мережах:

Знайшли помилку у статті? Виділіть слово/кілька слів та натисніть Ctrl+Enter

Схожі новини