Розділення людей і їх свідомості

«Розділяй і володарюй!» ( лат. «divide et impera») - за таким правилом правителі стародавньої Римської імперії підкоряли інші країни та забезпечували своє панування над їх населенням. На практиці така політика проявлялася в тому, що римляни всіляко провокували і розпалювали ворожнечу між державами і народами, які прагнули захопити та поневолити.

Потім вони по черзі завойовували ослаблені у взаємній боротьбі країни. Так само провокувалися і підтримувалися конфлікти у кожній окремій країні (між місцевими діячами, між різними етнічними, соціальними, релігійними, культурними групами і т.д.). Бувало, що змучене постійними міжусобними конфліктами населення легко приймало завойовників, які «навели порядок». В результаті такої політики римляни підкорювали та експлуатували країни, населення яких було у багато разів більше, ніж кількість їх поневолювачів.

Подібну політику намагалися проводити багато завойовників, як до римлян, так і після них. Так само діяли щодо України навколишні сусіди, особливо ті, які весь час намагалися задушити її у своїх «братніх обіймах». Отже, чим багатшою була країна, а її населення роз’єднаним, тим більше їй загрожували іноземна інтервенція та поневолення. Зі створенням нових видів зброї війни ставали все кривавішими і більш руйнівними. До того ж, все більше у війнах гинуло цивільного населення. А створення у 20-у столітті зброї масового ураження взагалі поставило людство перед загрозою самознищення.

У 20-у ст. людство виробило норми міжнародного права. Їх неухильне виконання зробило б війни неможливими. Були зроблені величезні досягнення,відкриття , винаходи і т.д. Але вони можуть служити як прогресивному розвитку людей, так і їх деградації. Це стосується і засобів масової інформації. Наприклад, регулярні звернення по радіо до американців президента США Франкліна Рузвельта («бесіди біля каміна») сприяли їх активізації для подолання важкої економічної кризи («Великої депресії»). А радіовиступи Гітлера та Геббельса викликали у багатьох німців бажання завойовувати інші країни і знищувати «ворогів Рейху». Найсильнішим засобом впливу на свідомість людей стало телебачення. Колись неперевершений Володимир Висоцький написав пісні про його вплив (назви мовою оригіналу «Жертва телевидения» і «Письмо в редакцию телепередачи из сумасшедшего дома»). Та він, мабуть, і в жахливому сні не міг передбачити, що телебачення стане інструментом війни Росії проти України. Але війна – це тема окремої розмови. Зараз про те, що сприяло розв’язанню цієї війни.

Цитата із пісні: «…Говорил, ломая руки, краснобай и баламут… Все мозги разбил на части, все извилины заплел, и канатчиковы власти колют нам второй укол». Мені доводилося розмовляти із прихильниками «русского мира», як російськими, так і українськими. Деяких знаю давно як освічених і цілком позитивних людей. Але коли мова заходить про події останніх кількох років і десятиліть, у них ніби у голові включається російський телевізор із Путіним-Лавровим-Кисельовим-Соловйовим-Жириновським-Чуркіним всередині.

Таке враження, що їх свідомість дійсно розбита на частини, які часто є просто несумісними. Наприклад, вони заявляють: «Я підтримую політику Путіна, бо він хоче відновити Радянський Союз, у якому ми добре жили». А подумати б головою і зрозуміти, що російським правителям потрібна територія і ресурси, які були у тому Союзі, та кремлівська влада над всім цим, щоб більш упевнено лякати світ своїми «Искандерами», «Тополями» та «радиоактивным пеплом». І цікаво було б спитати їм у Путіна, чи були б у відновленому ним союзі безоплатна медицина, ковбаса по 2,20 , електроенергія по 4 копійки за кіловат і бензин по 7 копійок за літр та ін.

Ще один приклад. Доводилося спостерігати, як прихожани Московського патріархату поклоняються іконам російського імператора Миколи ІІ, а також портретам і пам’ятникам його вбивць-більшовиків. Втім, із росіянами тут більш-менш зрозуміло. Для багатьох із них, мабуть, самодержці – особи «сакральні», чи це царі, чи партійні вожді, чи президенти. Але ось під час недавніх подій в українському селі Чернєве один із привезених туди жителів українського міста Глухова, прихильник Московського патріархату, теж ходив із іконою Миколи ІІ. Мені невідомо, чи цей чоловік носив ікону, просто виконуючи чиєсь розпорядження, чи у його свідомості поєднується непоєднуване.

Маю на увазі любов до України і поклоніння російському монарху, для якого Україна не існувала. Для нього існувала Малоросія – безправна частина Російської імперії. Не хочеться вірити, що тому чоловікові з іконою та таким, як він, потрібна не Україна, а «русский мир». Нерідко люди, свідомість яких розбивали, щоб ними маніпулювати, із часом усвідомлюють це. І потім нарікають на агресивних та підступних «маніпуляторів». Але ж свідомість людини – це її особиста цінність, яку треба вміти захищати. Кожен одержує різну, часто суперечливу і навіть протилежну інформацію. Кожного тією чи іншою мірою переслідують сумніви, невдачі, успіхи, помилки, спокуси та інші випробування.

Можна слухати різних порадників. Навіть краснобаїв і баламутів, якщо є здатність не допустити «заплетення» своїх мізків. А рішення приймати не під впливом «зомбоящика» та різних ловців людських душ, а усвідомлено і виважено. І нести особисту відповідальність за свої рішення, дії та їх наслідки. Українці всіх національностей, єднайтеся!

Григорій Довгополий, с.Баничі