Хобі вишивати для майстрині з Дунайця стало улюбленою справою усього життя

Ведуча свята Рибалко Галина розповіла про українську вишиванку. Особливо звернула увагу на рушники. На вишиті рушники приймала повитуха приймала немовля. На щастя, на долю давала мати його коли виряджала в дорогу сина. Всім, хто вирушав в дорогу, вони нагадували: там земля мила, де мати народила. На цей захід була запрошена Овсієнко Антоніна Миколаївна. Антоніна Миколаївна Овсієнко – корінна дунайчанка. Народилася в нашому селі. Майже все життя проживала і працювала в селі. У вільні хвилини знайшла заняття до душі – це вишивання. Не думала Антоніна Миколаївна, що воно стане для неї улюбленим на все життя. Її оселя завжди була заквітчана килимами, накидками на крісла і дивани та вишитими подушками. І кожний виріб по своєму красивий, бо в нього майстриня вкладає частинку своєї душі, свого серця. Важко оцінити власне творіння, за ним чимало безсонних ночей, поколені руки.

Люди щиро захоплюються виробами Антоніни Миколаївни, милуються і радіють, що не перевелись майстрині на нашій дунаєцькій землі і це її радує, надає сили і натхнення. При розмові з нею не раз чули, що іноді як засяде у голові якась квітка, то поки не втілила на папері чи тканині, не могла заснути. Всі сплять, а вона працює. Ще коли навчалася в школі вона малювала олійними фарбами і як згадує виходило у неї добре. На власне весілля намалювала килим з русалками на березі водойми. І було це не на папері, на яких зображували різних химер та войовничих гусарів для любителів базарної краси, а як і належить справжньому художникові, на грунтовому полотні. А ще Антоніна Миколаївна має чудовий голос. Вона була учасницею жіночого ансамблю «Журавка».

 

Все життя її пов’язане з піснею. – то журливою про самотню тополю край села, то веселою і дзвінкою, мов струмочок весняний. Гарно співала її мама Надія Павлівна, співала і мамина сестра, закоханий у пісню був і її брат Федір. Для неї пісня – найкращі ліки від журби, смутку. Печалі. Знає безліч пісень, бо з ними легше жити. Душа у неї добра. Антоніна Миколаївна сама, як та журавка серцем горнеться до людей і несе їм радість і добро. Завітала вона зі своїми чудо вишиванками. Деякі члени клубу сказали добрі слова про цю жіночку. Декому вона вишивала рушник, з іншими проживала поряд. Члени клубу бажають усім, щоб в оселях розквітала калина, оживали птахи і квіти на полотнах. Бо ми - українці, яких об’єднує у велику родину любов до рідної землі і пісні, до вишивки.