Глухів театральний: початок ХХ століття

Глухів – театральне місто? Або: Глухів – місто театралів? За очевидного факту відсутності професійної театральної трупи з «пропискою» у нашому місті відразі на ці питання годі відповісти щось відразу і напевне. Так, у нас немає і, будемо відверті, навряд чи з’явиться найближчими роками справжній театр. Тим не менш, рівень глухівського «Пілігріму» … скажемо так, дещо вищий, ніж пепредбачає його скромний провінційний статус. Це по перше. А по друге, мислити Глухів у площині позатеатрального існування не дає права сама наша історія – згадаємо хоча б епізод з артистами-підпільниками Мостипана за часів німецької окупації.

А ще, є низка свідчень, що саме з гетьманської столиці часів її найвищого злету, 20-30 рр. ХVІІІ ст., йдуть витоки власне українського національного театру. Додаткової поживи для роздумів щодо відповідності Глухова критеріям театрального міста надають і матеріали початку ХХ століття, опубліковані у петербурзькому журналі «Театр и искусство», що випускався протягом 1897 – 1918рр. Вони досліджені і представлені широкому загалу вже у нинішньому столітті відомим краєзнавцем Олександром КУПЦОВИМ. Видання детально висвітлювало події театрального життя , в тому числі й Чернігівської губернії. Нас, звичайно, цікавлять ті, що стосуються Глухова та найближчих до нього – тоді ще містечок: Кролевця, Конотопу, Хутора – Михайлівського. Ось у кореспонденції з Глухова у № 26 «Театр и искусство» за 1905р., від 26 червня, за підписом такого собі М. Каллістова йшлося про наступне (далі – мова оригіналу): В Глуховском драматическом обществе, которое существует уже десять лет, был дан спектакль. Шла весёлая пьеса «Сорванец». Спектакль был поставлен совсем по – любительски: режиссёра почти не чувствовалось , у некоторых исполнителей проскальзывали неправильные ударения в словах, неизбежен был и малорусский акцент. Выделилась Е. Б. Козачек, исполнявшая роль Любы. Г-жа Козачек обладает благородной наружностью, правиильно поставленным голосом, манерами, хорошей дикцией. Разумеется, в исполнении не хватало оживления, задора.

Г. Хмелевский, изображавший отставного генерала, переигрывал. Недурно наметила роль Меланьи В. Н. Конашевич, но почему-то не доиграла. Из нее может выработаться хорошая исполнительница на бытовые роли. Боби – г. Маслов говорит слишком отрывисто и даёт несколько сжатый звук. Манеры у него провинциального актёра: прикладывание рук к сердцу, неуместные расшаркивания и пр. С конца мая у нас начнутся в летнем театре коммерческого собрания труппы русско – малорусских артистов под управлением М. П. Лаврова и М. Н. Маревой . Режиссёром приглашён А. И. Брянский. Состав труппы ещё не выяснился.

 

(Далі буде)