Знай наших!

З повним правом можна говорити, що традиційний футбольний форум повернув собі звання найпрезентабельнішого, яким, власне, був з 2004 по 2013 рр. Тоді в ньому брало участь до 8 команд ветеранів, а за проведення відповідала міська Федерація футболу.

В 2014р. організацію турніру взяв на себе міське молодіжно - спортивне керівництво, і – на змагання зібралися аж 3 команди. Наступного року турнір вже перенесли на 2 тижні, оскільки на перше запрошення не з’явився ніхто. Потім був скандал, пов’язаний з тенденційним суддівством. Все це змусило міську Федерацію футболу підставити дружнє плече міському відділу молоді та спорту, аби цього року турнір пам’яті М.Паршикова пройшов на гідному рівні.

До Глухова було запрошено 8 команд. Вперше за всю історію до участі прибули 3 колективи з сусідньої Чернігівщини: представники Новгород-Сіверського, Коропа і чемпіон обласного ветеранського чемпіонату - команда «Сираї», за яку виступають футболісти з Чернігова та столиці. Ветеранів з такою відмінною фізичною і ігровою підготовкою на турнірах у Глухові ще не було. З нашої області було 5 команд: сумська «Ніколь» на чолі з президентом обласної федерації футболу Андрієм ПРОХОРОВИЧЕМ, багаторічні учасники з Шостки, Кролевця , Конотопа і, звісно, господарі - міський «Спартак».

Стадіон "Дружба" насамперед зустрів гостей відмінно підготовленим газоном. Про нього подбали у суботу ветерани "Спартака" Олексій СЛІДЮК та Сергій ЧЕРНИШОВ. Вони вимкнули свої газонокосарки майже опівночі, а з раннього ранку вже й зібрали скошене. На момент відкриття футбольне поле виглядало на пять з плюсом! Тут, однак, напрошується не дуже зручне питання до штатних співробітників стадіону: де вони були і що робили ?

Церемонія відкриття розпочалася з привітань А. Прохоровича. Потім були пишні короваї гостям, а до цього кожна команда отримала цінний подарунок – по книжці «Спартак», рожденный «Штурмом», де висвітлюється майже столітня історія глухівського футболу. Найбільш зворушливо виглядало, коли капітан «Спартака» Віктор ГРИШКО вручав її іншому капітану - легендарної «садирінської» команди 1970р., 69-річному Анатолію БЕЗУГЛОМУ. Той спеціально приїхав для цього з обласного центру, де зараз мешкає.

Вісім команд були розділені на 2 підгрупи . Суддівська колегія заздалегідь склала календар. Змагались за швейцарською системою. В першому матчі підгрупи Б зустрілися команди Кролевця і Новгород-Сіверського. Остання несподіванно перемогла 1:0. Далі, у тій-же підгрупі, фаворит - глухівський «Спартак», переміг з рахунком 2:0 команду Коропа, розгромив кролевчан - 4:1, і , зайнявши 1 місце, вийшов у фінал. Серед наших відмінною спортивною формую виділявся ще один капітан - кінця 2000-х - Олег СУХОБОК, який зараз живе і працює в Чернігові. До речі, завдяки йому до нас і приїхали "Сираї". Доля другого місця у підгрупі визначилася по ходу напруженої боротьби між представниками Новгорода-Сіверського та Коропа. Ветерани Коропа під керівництвом нашого земляка, колишнього директора залізничної станції Есмань, Вячеслава САМУСЯ виявилися сильнішими – 1:0. В підгрупі А лідирувала команда «Сираї»: виграшы 3:0 у «Ніколь»( це можна пояснити що у сумчан були гравці 50+, на 10-15 років старіші за своїх суперників) і 4:0 – конотопчан. Друге місце виборола «Свема» ( 1:1 з конотопчанами виграш у «Ніколі» 2:1).

«Бронзу» вирішили не розігрувати, оскільки футболісти Шостки та Коропа витратили занадто багато сил на спеці, попереднього дня. Як то кажуть, перемогла дружба.

І ось фінал. На полі – «Спартак» і «Сираї». Глухівчанам було зрозуміло, що суперник реально сильніший за всіх інших. І вони зважили на відому футбольну аксіому: команда грає так, як дозволяє їй суперник. Спартаківці персонально опікувались своїми супротивниками, не давали їм змоги вільно приймати мяча, і гості, футбольним сленгом, «попливли». Вже в першому таймі після передачі Володимира МЕГЕМА, точно пробив Олександр ПОПОВЧЕНКО -1:0 на користь «Спартака». На останній хвилині першого тайму відмінно зіграв Ігор БРАГАР – 2:0. В другому таймі глухівчани впевнено контролюють м’яч і тільки груба помилка захисників господарів дозволяє чернігівчанам скоротити рахунок до 2:1. Фінальний свисток - впевнена перемога глухівського «Спартака», виграний Кубок! Всі дев’ять матчів турніру відзначалися неабиякою напругою, були сповнені інтриги, не залишаючи байдужим жодного зі вболівальників.

Кубок переможцям вручив Михайло ПЛОТНИЦЬКИЙ. Кращим гравцем змагань було визнано спартаківця Ігора Брагара. Він отримав пам`ятну футболку від обласної Федерації. Також її призами відзначено «Сираї». Крім того Андрій Прохорович привіз чотири футбольні м’ячи фірми «Joma», три з яких, за згодою з представниками команд-призерів вручено юним футболістам глухівської ДЮСШ. На жаль, від глухівського спортивного керівництва тільки й було, що, непоказні маленькікі кубки за 1-3 місце, яких і кубками важко назвати. Як то кажуть, без коментарів.

Велика подяка футбольним арбітрам: глухівчанам Миколі ОВЧАРЕНКУ, Івану КУЦЕПАЛУ, Максиму РОМАНЕНКУ, Володимиру МЕГЕМУ та сумчанам Сергію та Тарасу ПОЖАРОВИМ. Далі, за метким висловлюванням бувалих гравців розпочався «третій тайм». Всі команди-призери були запрошені на берег Павлівського озера на міський пляж, де за рахунок спонсорів: Сергія АЛЕКСАНДРЕНКА, Володимира РОМАНЕНКА, Валерія ШУМИЦЬКОГО та Олександра ЯКИМЕНКА, було організовоно «шведський стіл» - пиво та шашлик. Гостям, особливо шосткинцям, Павлівщина сподобалась.

На цій мажорній ноті турнір ветеранів і добіг кінця. В понеділок з Сум передзвонив Андрій Прохорович, подякував за організацію, попередивши, що на наступний – 27 - турнір сумчани приїдуть своїм найсильнішим складом - 35+…

Окрема думка: Зважаючи, що у матеріалі прозвучали критичні нотки на адресу офіційного спортивного керівництва, ми вирішили запитати начальника міського відділу молоді та спорту Михайла ПЛОТНИЦЬКОГО про підстрижений вночі газон та не надто презентабельні кубки. Ось що він відповів: Газон був підстрижений днем раніше, і відповідав всім нормам та параметрам. Деяким учасникам підстрижка не сподобалась, і вони вирішили зробити її коротшою. Що ж, як то кажуть, «вольному – воля».

Щодо кубків: нам і самим дуже б хотілося вручити переможцям щось таке розкішне, вартістю в декілька тисяч гривень, але, на жаль, місто зараз не в такому фінансовому стані, щоб розкидатися на дорогі призи. Вважаю, на ветеранських турнірах нагороди – не головне. Куди важливіше відчути азарт спортивної боротьби, поспілкуватися з добрими найомими, яких, може, не бачив довго. Ось з цим на турнірі було все гаразд.

Володимир РОМАНЕНКО – для «Кур'єр +ТРК»