Відбувся шаховий турнір присвячений ювілейним датам двох ветеранів шахів – 90-річчю від дня народження Євгенія Дворецького та 100-річчю Олександра Алдошина + відео

"Мудрий скарбничий — пам’ять людська. Вона зберігає часом звичайні собі, нічим непримітні з першого погляду бувальщини, наче знає: настане у житті людини такий час, а може, така мить, що вони оживуть знову, осяються промінням почуттів і винагородять її поезією, ім’я якій — спогад. Спасибі ж тим, хто дарує нам щастя добрих спогадів". Цими словами українського письменника Григора Тютюнника хочеться розпочати розповідь про шаховий турнір, який проходив в бібліотеці в неділю, бо він був присвячений ювілейним датам двох ветеранів шахів – 90-річчю від дня народження Євгенія Дворецького та 100-річчю Олександра Алдошина.

На турнір прийшла дочка Олександра Ананійовича – Олена Сакун. Разом з Андрієм Стегном, керівником шахового клубу ветеранів, та найулюбленішим вихованцем О. А. Алдошина – Михайлом Сегаловим, вони добрими словами згадували знаменитого глухівського шахіста. Олександр Ананійович вісімнадцятирічним хлопцем у роки Другої світової війни брав участь у воєнних діях в Японії, отримав два складних поранення. Своє покликання знайшов у викладанні іноземних мов – довгі роки вчителював в ЗОШ №3.

Його поважали колеги, а учні розуміли з першого погляду. А кожної перерви він з учнями на підвіконнях грав в шахи. Тут він прагнув бути завжди першим, вишукував різні нові комбінації і дуже не любив програвати. Про Олександра Ананійовича згадували як про великого ентузіаста і романтика шахів, про неординарну людину з гумором і веселої натури. На жаль – прожив він не довге, але яскраве життя. Воєнні рани дались взнаки, і на 62-му році О. Алдошин полинув узасвіт. Донька Олена Олександрівна розповіла і про його правнука, якого назвали на честь прадідуся – Сашком. Зараз йому чотирнадцять років, разом з мамою на початку війни він евакуювався до Німеччини.