Cьогодні відбувся 19-й сезонний рейтинговий турнір серед шахістів - ветеранів міста.

  Але скільки емоцій сьогодні було! Це видно на світлинах. 

Гра у шахи —  стратегічний двобій, що вимагає значної концентрації та вміння прораховувати кроки суперника.

   Багато психологічних та соціальних дослідів проводять, спостерігаючи, як людина поводить себе, граючи у шахи. Це дозволяє дослідити ступінь розвитку її інтелекту, широту мислення та далекоглядність у власних діях.

 

 Два гравці, 64 клітинки, 16 фігур у кожного і ніщо у світі не завадить вам зробити перший крок. Крок до перемоги , до вдосконалення, до насолоди.

   Коли розпочинається гра, емоції ще не переповнюють вашу голову, ви думаєте розважливо та рішуче. З’являється безліч варіантів гри, можливо певна стратегія. Одразу виникає думка - який хід зробити далі.  Тут головне не боятись «наламати дров». Уміння долати труднощі та відповідати за свої дії  - ось вихідний результат гри. «Помилки - це сіль шахів» - сказав один з гройсмейсерів.

   З кожним пройденим взяттям «ворожої» фігури ви починаєте думати по іншому - швидше, ефективніше, думати на крок вперед, проявляєте вольові здібності та оригінальність думки. Вивчати шахи можна вічно, не існує літератури, яка б описала усі варіанти комбінацій, якими можна вдало зіграти партію.

    Вивчати свого суперника також доволі цікаво - вираз обличчя при невпевненості, усмішка при продуманій грі, найпростіші жести, дозволяють зробити інтуїтивне припущення про можливий крок протилежного гравця. Саме усвідомлення того, що ви можете передбачати події додає азарту і наснаги у грі.

    І ось наступає момент, коли до переможного фіналу залишається всього декілька ходів, ви, не вагаючись, робите їх і отримуєте задоволення, якого навіть не очікували – відчуття перемоги, сплеск емоцій та бажання грати ще, і ще.

Хтось скаже : «Шахи - це не спорт, вони нудні і не цікаві» - так говорять ті, хто жодного разу не доторкався до фігур або здались при першій же поразці, не намагаючись виправити власні помилки чи дослухатись до думки інших. Проте ті, хто грає у шахи уже достатньо довго, інакше, як спортом, яким можна займатись будь де і будь коли (навіть у космічній невагомості), їх не назвуть.

 Кожен із гравців нашого шахового клубу вже обрав власний стиль. Той почерк, за яким його впізнають, ту родзинку, яку від нього чекають, власний характер, особливість , власну гру.

       Тож - залучайте до гри в шахи!

 

 Ніна  Шубнікова – керівник проекту «Шахи – гімнастика для розуму»