Ще раз про свободу

Мабуть кожен з нас інколи задає собі питання: «А чи справді я вільний?» Чи дійсно ми самі робимо щоденний вибір, чи нами маніпулюють інші люди, чи то обставини такі? Ми маємо безліч прав і свобод, та чи вміємо ми користуватися цим безцінним багажем? Наші діти народжуються вільними і роблять спочатку практично все, чого їм заманеться. Втім, батьки, школа, а за великим рахунком - суспільство поступово обмежує їх певними нормами поведінки, які є основою співіснування людської спільноти. Отже, свобода, у її абсолютному розумінні, закінчується там, де починається суспільство.

З цього моменту вона стосується, головним чином, вміння розпоряджатися своїм життям, не залежати від обставин, боротися. Нині якраз той момент, коли поняття свободи повинно знайти додаткове осмислення, у відповідності до реалій сьогодення.

Наше життя за радянської доби, та, власне, й у перші 15-20 років незалежності, м`яко кажучи, не сприяли виявам свободи особистості. Та неодмінно повинна самостійно мислити, а це було невигідно авторитарним правителям. Підвалиною суспільної моделі «керованої демократії», котра їм найбільше впала до вподоби, мала стати маса знівельованих виконавців, які роблять насамперед те, що їм наказують. Дещо в цьому напрямку зробити вдалося, але далеко не все. Майдан 2004 – 2005рр. і Революція Гідності довели, що маніпулювати українцями доволі незручно. Ці буремні події дали новий імпульс для переосмислення місця кожного окремого індивідуума у складному суспільному організмі. Втім, сьогодні складається враження, що українців знову «кинули».

Чи багато з нас дійсно відчувають позитивні зміни на краще? Нам скажуть, що не все зразу. Може й так. Але тоді чому одним все і відразу, а іншим почекати треба. Чи є у кожного з нас свобода вибору роботи (професії)? Та не такий вже той вибір і великий, особливо у Глухові. Тут бодай якусь би роботу знайти, а з бізнесом, взагалі - чимдалі більше підприємців звертають свою справу.Чи є свобода вільного вибору місця навчання для наших дітей? - теж питання не з простих. Таких питань виникає безліч, і кожне з них лише підсилює відчуття замкнутого кола та безнадії.

Сьогодні поняття свободи повинно в першу чергу асоціюватися з можливістю вільно і чесно висловлювати свої думки, свою позицію. Та чи багато з нас можуть похвалитися такою свободою? Сумне питання, яке оголює основну проблему нашого суспільства – вижити, пристосуватись, відсидітись. Так чи маємо ми свободу? Це питання знову задає собі кожне нове покоління. Чи маємо шанс, нарешті, її отримати? Вважаю, що наші діти його таки мають - якщо старші, як мінімум, не будуть їм заважати, скиглячи про якісь «золоті часи». Вільне суспільство не буде стояти осторонь нагальних проблем свого будинку, двору, району, міста, країни. Таке суспільство спитає у влади про їх обіцянки. Обіцянки щодо нових робочих місць, щодо нової стратегії розвитку міста, близькості до народу, «надати дорогу» молодому поколінню……

Олег Примаков