Путивльські пенсіонери залишились без радіо

1 жовтня в Україні відзначали День людей поважного віку. Час від часу читаємо в пресі про те, як ті чи інші керівники привітали пенсіонерів, які досягли 90 чи 100 років. Їх вітають квітами, подарунками, фотографуються на пам’ять. Звичайно, старенькі розчулені таким проявом уваги і безмежно вдячні. Але ці піар-акції не такі вже й численні, бо до такого поважного віку доживають одиниці. А що ж ті пенсіонери, яким не 90, а 86, 88 років? Вони не потребують уваги і піклування? Не кажучи вже про тих, кому 70 і 60 з гаком. Старенькі намагаються «триматися», не хочуть нікого обтяжувати, в тому числі дітей і онуків – та й дуже часто діти живуть в інших містах, бо в Путивлі не можуть знайти роботу.

Тому дідусі й бабусі намагаються самі себе обслуговувати, ходять до магазину за продуктами або до банку оплатити комунальні послуги. Найчастіше цим і обмежується їхня «діяльність». І ще нічого, коли тепло й сухо, а коли настає негода, і бачиш, як старенькі човгають по калюжах, якими залиті як тротуари, так і проїзжа частина вулиці, то мимоволі закрадаються недобрі думки про «дбайливих піклувальників», і так і хочеться пом’янути їх злим і не дуже тихим словом...

Вдома стареньких очікує ще одна напасть: самотність. Більшість з них мають проблеми із зором, тому позбавлені можливості дивитися телевізор і читати газети. Великою втіхою для них було б звичайне дротове радіо, але й цього вони позбавлені. В селах путивльщини не залишилося жодної радіоточки. У місті їх трохи більше 200, та й ті не працюють. На всі звертання пенсіонерів відповідь одна: «Відмовляйтесь. У нас нема людей для ремонтних робіт, нема грошей на придбання дротів». Дуже зручна позиція: нема користувачів – нема проблеми. Всі відмовилися. Може, все це і правда, але при тому, що радіоточки не працюють, продовжують брати абонплату, до того ж не забули підняти її на 2 гривні. Не так давно, у вересні місяці, електрики міняли стовпи на вулиці Вознесенській, обірвали останні радіодроти, а з ними й останню надію, що щось зміниться на краще. Чи то випадково обірвали, чи то вони їм заважали.

Не виключено, що й за домовленістю: нема дротів – нема чого ремонтувати. А нові купувати – грошей нема. Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову... Зі святом вас, дорогі пенсіонери!

Гортала стрінки місцевих ЗМІ і не змогла послухати радіо Олена Долгая