Загинув герой Олександр Матвієнко (29.10.1970 – 21.10.2023)

Він боровся за рідну землю до останнього подиху, виконуючи бойові завдання в найгарячішій точці фронту. Ворожа куля забрала життя мужнього воїна, але його подвиг і відданість Україні назавжди закарбуються в нашій пам’яті.

Матвієнко Олександр Петрович народився 29 жовтня 1970 року в селі Уздиця. Виріс у звичайній українській родині, де з дитинства привчався до праці, відповідальності та справедливості.

Закінчив школу, після чого здобув професію токаря у Вищому професійному училищі №15. Олександр завжди був майстром на всі руки, не боявся фізичної роботи, любив будувати, створювати щось нове.

Після навчання пройшов службу в армії – служив моряком сухопутних військ.

Повернувшись додому працював будівельником, а згодом – дорожнім робітником у компанії «Автомагістраль – Південь».

Олександр був чесним, доброзичливим і справедливим. Він завжди підтримував друзів і рідних, допомагав тим, хто цього потребував. Любив рибалку, збирання грибів і спорт, знаходячи у природі відпочинок від щоденних турбот. Але понад усе він любив свою сім’ю – дружину, двох синів, матір і старшу сестру.

З початком повномасштабного вторгнення рф без вагань став на захист Батьківщини. Олександр знав: ворога треба зупинити, Україна потребує кожного її сина.

1 рік та 4 місяці він воював у лавах Збройних Сил України.

Став стрільцем-санітаром, рятував побратимів, евакуював поранених, не раз потрапляв під обстріли, але не втрачав бойового духу. Він розумів, що його місія – не лише тримати зброю, а й допомагати тим, хто поруч.

Завжди залишався вірним присязі, виконував бойові завдання з гідністю та честю. Відданість своїй справі йому коштувала найдорожчого – життя.

Ще 1 рік і 4 місяці рідні не знали нічого про його долю – він вважався зниклим безвісти...

Аж поки не стало відомо про його останній бій під Авдіївкою, де він зустрів смерть, борючись із ворогом.

?Його останні слова назавжди залишаться в серцях близьких:

«Хочеться жити, але вибору нема – треба йти!»

Олександр Матвієнко віддав своє життя за незалежність України, за мир для своїх дітей і майбутніх поколінь. Його подвиг – нагадування всім нам, якою ціною виборюється свобода.

Вічна шана, вдячність і пам’ять!

Герої не вмирають!