Кому дорогі життя, кому – танки
Прочитавши редакційну колонку позаминулого номера «Кур`єру», де йшлося про Перемогу над фашизмом, згадав свою поїздку до Німеччини декілька років тому.
Що невдовзі розпочнеться «гібридна» війна з Росією, ніхто тоді не міг уявити навіть у страшному сні. Щоправда, на слуху в людей тоді була відома блюзнірська промова Путіна, де він стверджував, що російський народ міг би побороти Гітлера сам на сам. Звісно, під час відвідин Берліну я побував на радянських військових меморіалах, де поховано і тисячі українців. Свої враження від побаченого там я вже проганяв скрізь призму сказаного керівником сусідньої країни. Воно не те що глибоко запало в душу, а наштовхнуло на певні порівняння. Ось, наприклад, поховання радянських воїнів з переліком прізвищ, більшість з яких – українські. Коло них – недавно покладені жовто- блакитні стрічки, віночки з пам’ятними адресами від наших громад. Такі прості, і, разом з тим, сповнені непідробного людського почуття, знаки на згадку про тих, хто наклав власним життям заради перемоги над нацизмом, були непоодинокі.
А ось розпіарена на весь світ «колорадська» стрічка чомусь стрілася лише одного разу – високо-високо, на траках танку Т-34, що бовванів на монументі у парку.
Відчуваєте різницю: одні сумують за втраченими людськими життями, а інші – пишаються зброєю. То хто заплатив вищу ціну за Перемогу, хто усвідомив дійсну суть цієї події, кого можна вважати справжнім переможцем? Того, хто ПАМ`ЯТАЄ про загиблих визволителів – своїх дідів, прадідів, чи – хто бахвалиться пофарбованим у зелене залізяччям.
Запам`яталася й поїздка до пам’ятника на честь т. зв. «Битви народів» під Лейпцігом, де у жовтні 1813 року об’єднані сили Росії, прусії, Австрії та Швеції завдали нищівної поразки Наполеону та його союзникам. Тоді у смертельному герці зійшлися близько півмільйона вояків. Аж до першої світової війни ця битва вважалася наймасштабнішою за всю історію людства. Це була свого роду предтеча перемоги над Гітлером, який вважав себе чи не реінкарнацією Бонапарта.
Так ось, автори велетенського монументу віддали належне всім переможцям поневолювача Європи, зробивши акцент саме на тому, що його збороли спільними зусиллями найсильніших європейських країн. Велике зло можна відвести тільки об`єднавшись разом. Так було і у випадку з нашестям Наполеона, і з іншим – його послідовника під прапором фашистської Німеччини, і, певен, буде з іншими претендентами на якусь «вирішальну» роль у світі.
Олександр БУЙКОВ
Поділитися в соціальних мережах:
Знайшли помилку у статті? Виділіть слово/кілька слів та натисніть Ctrl+Enter