Новость из категории: Статьи

Найбільший злочин

У Глухівській районній раді минулого і нинішнього скликань кілька разів різними способами уникали прийняття рішення щодо визнання Російської Федерації державою-агресором. 10 червня ц.р. воно все ж було ухвалене. Причому, ініціатори його прийняття наголошували на тому, що агресором називають саме російську державу, а не російський народ.

Я був присутнім, тож мав можливість спостерігати. Відповідно до результатів відкритого поіменного голосування на 7 сесії Глухівської районної ради від 10.06.2016 за рішення щодо визнання Російської Федерації державою-агресором (це спрощене формулювання) із присутніх депутатів «за» проголосували 14, 2 утрималися (Сергій Ахромеєв і Анатолій Геращенко), а голова ради Олексій Ткаченко відмовився голосувати. При цьому, станом на 20 червня на сайті Глухівської районної ради інформація щодо цього питання чомусь подана не як голосування за відповідне рішення, а як «Про надання дозволу на списання основного засобу».

На сесії не було, зокрема, депутатів від Українського об’єднання патріотів (УКРОП). Признаюся, мені від цього було прикро: хотілося почути аргументи патріотів. Я не хотів би, щоб за позицію депутатів під час голосування хтось кидав їх у сміттєвий бак чи вживав до них інші «варварські» методи. А ось аргументи щодо їхньої позиції виборці мають знати. Можливо, журналісти поставлять депутатам відповідні запитання.

Тепер щодо агресії і війни. Я вважаю, що найбільший злочин, який можуть вчинити люди (як правило, наділені владою) – це розв’язати війну. Цим відкривається жахлива «скриня Пандорри», із якої з’являється безліч смертей, каліцтв, руйнувань, страждань і іншого горя для людей. Тоді війна, як випущений із пляшки страшний джин, нещадно перериває і ламає людські долі. Вона встановлює свої правила. Такі, як «війна все спише» чи «кому війна, а кому мати рідна». Нерідко цього не витримують навіть сильні і позитивні люди. І, як відомо, війну легко розпочати, але важко закінчити. Звичайно, ініціатори воєн розраховують на перемогу і на те, що «переможців не судять». Але у цивілізованому світі паліям війни не повинно бути місця.

Величезної пошани і пам’яті на всі часи заслуговують люди, які захищають свою країну, свободу її народу, в тому числі свій дім і рідних від агресорів, окупантів та їх «ідейних» чи обманутих пособників. Захисники України – це наші герої. Звичайно ж, незрівнянно краще було б, якби не сталося війни, і їм не довелося б воювати і ставати героями. Краще б вони жили звичайним життям, працювали, давали життя дітям, а отже і подальшим нащадкам. Не було б і інших жертв війни. Так звідки ж виникла війна? Правителі Росії, чию агресію проти України засудила переважна більшість країн світу, продовжують заперечувати, хоч і дуже непереконливо, своє «авторство» у цій трагедії. Та і серед українських політиків є ті, що говорять про «громадянську війну» в Україні, про «повсталий народ Донбасу», про «якби не Майдан» і т д. При цьому про роль Росії прагнуть не говорити зовсім, або говорять дуже завуальовано. Доводилося і від простих громадян чути, що «немає ж доказів війни Росії проти України».

Колись (нажаль, ми не можемо знати, коли) закінчиться ця війна. Організатори, виконавці і пособники цього великого і жахливого злочину постануть перед міжнародним судом. Адже все це має негативні наслідки для багатьох країн. І для суду потрібні будуть беззаперечні, бездоганно юридично оформлені докази. Бо для суду аргумент «всі про це знають» не підходить. Але мені, як громадянинові України, зрозумілим є таке. Демонстративно ухваливши рішення про введення російських військ на територію нашої країни, керівництво Росії оголосило їй війну.

А вже сам початок захоплення Криму (за всіма нормами міжнародного права і міждержавними угодами це є територія України) став і початком війни. Президент Білорусі Олександр Лукашенко, який хитро маневрує між Росією і Європою, говорив на адресу України: «Ви ж самі Крим віддали, не стали його захищати». Про ті події ми багато чого ще не знаємо. Майбутні судові процеси розкриють багато таємниць. У тому числі про те, де з боку українських функціонерів і кого саме була державна зрада, де злочинна бездіяльність, а де вимушений відступ (можливо, щось подібне до відступу російських військ із Москви під час наступу Наполеона у 1812р.). Але Криму для Росії було мало. Для подальшої своєї агресії вона використала Донбас. Перед Україною постала альтернатива – бути або не бути. Щоб краще зрозуміти відповідь України на цей виклик, варто прочитати такі рядки Павла Тичини: «Щоб жить – ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить – я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу».

Що ж до російського народу. У Російській Федерації проживає біля 140 мільйонів людей, які належать до різних етносів, релігій,культур. Громадяни РФ відрізняються один від одного соціальним становищем, рівнем освіти, політичними поглядами, родом діяльності, громадянською позицією і ще багато чим. А хто із конкретних людей міг би символізувати собою російський народ? Чи це, наприклад, Гіркін-Стрєлков, який, за його ж словами, розпочав війну на Донбасі? Чи це Ілля Пономарьов, єдиний депутат Держдуми Росії, що проголосував проти введення російських військ в Україну? Російський народ – це Лія Ахеджакова чи Герой Російської Федерації Рамзан Кадиров? Хто? Скажіть мені, росіяни!

На мою думку, честь російського народу зараз рятують ті росіяни, які відкрито засуджують агресію своєї держави проти України. Дехто за таку громадянську позицію вже заплатив своїм життям, дехто свободою або вимушеною еміграцією. Є росіяни, які не насмілюються протестувати відкрито, але хоч якось висловлюють свою підтримку українцям. І на тому спасибі. А всі інші?

Епіграфом роману Бруно Ясенського «Змова байдужих» є слова: «Не бійся ворогів – у гіршому випадку вони можуть тебе вбити. Не бійся друзів – у гіршому випадку вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, але тільки з їхньої мовчазної згоди існують на землі зрада і вбивство». Є росіяни, що пішли на українську землю вбивати українців. Свою «місію» вони виправдовують розмовами про «хунту», «бандерівців», «фашистів», «розіп’ятих хлопчиків» і т.д. Є ті, які називалися нашими «друзями» і навіть «братами», але активно підтримали війну проти України. І це сталося за мовчазної згоди великої кількості байдужих.

Серед громадян Росії є немало моїх родичів і знайомих. Росіянами стали і частина тих людей, про яких я згадую словами відомої російськомовної пісні «Школьный вальс» – «любимые мои ученики». У мене зараз немає зв’язку з ними. Я люблю їх всіх і кожного такими, якими знав. Дуже хочу вірити, що вони не піддалися кремлівській пропаганді, і що ніхто із них не належить до якоїсь із категорій, названих Бруно Ясенським. Але я не хочу чути розмов про «братерство» наших народів. Тому що зараз це звучить особливо цинічно. Віддаю перевагу українському прислів’ю «Хороший сусід – краще родича». От коли всі росіяни, що прийшли на українську землю «з мечем», підуть з неї геть, (нехай забирають із собою і інших войовничих прихильників «русского мира»), тоді з’явиться можливість нашим народам стати колись добрими сусідами.

А завершити хочу традиційно – Українці всіх національностей, єднайтеся!

Григорій Довгополий, с.Баничі

Поделиться в соцсетях:

Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter

Похожие новости

  • #1
  • 21 июня 2016 22:13
  • Автор: NIKOLO

      Григорию Довгополому - Как Вам, да и многом известно, в райраде только ДВА депутата от "УКРОПА". Ни я ни мой коллега не являемся телепатами или экстрасенсами и ни он ни я не знали, что данный вопрос будет поднят на этой сессии. Этот вопрос готовил на прошлую сессию депуат от "Батьк1вщины" В.В.Скопенко. К сожалению на прошлую сессию он пришёл не готов. Как Вы могли видеть на видео, я пытался спасти сиуацию и предлагал несколько вариантов, чтобы поставить данный вопрос на голосование, НО(!) мои предложения были отклонены.

     Перед последней сессией, где поднимался этот вопрос, я за день до сессии заехал в райраду, взял Пропозиції щодо порядку денного сьомої сесії районної ради сьомого скликання  НО ДАННОГО ВОПРОСА ТАМ НЕ БЫЛО!!

     И я учитывая, что острых вопросов нет, сказал, что я на этой сессии не буду, так как занят заготовкой сена на зиму и уехал домой.

     Мой коллекга, депутат от "УКРОПА" так же отсутствовал в городе, так как он работает в другом городе и ездит на роботу ПО ВАХТЕ. В эти дни он был на работе.

     Даже до настоящего времени мне не известно кто готовил этот вопрос. Прочитал только в "Глуховщине", что "...вніс  на розгляд сесії  депутат районної ради Милка Н.И...".  И Рішення не Щодо  визнання Російької Федерації державою агресором, а Про підтримку звернення Верховної Ради України, затвердженого постановою від 27.01.2015 року №129, до Організації Об*єднаних Націй и т.д. и т.п.... а это разные вещи потому и разные формулировки. Но дело не в этом. Считаю, что если готовится какой то острый вопрос, нужно информировать соответствующих депуататов и при необходимости согласовывать ЯВКУ! В данном случае об этой акции "УКРОПОВЦЫ" не знали. Если бы знали то я приехал бы обязательно. Моего коллекги не было бы, так как он был на вахте! Так что если вспоминать о тех кто небыл на сессии, нужно вспоминат всех шестерых или семерых, кого небыло, а  не только 2-х "УКРОПОвцев"!

   К стати на кануне сесси я звонил одному из депутатов Радикальной партии Олега Ляшка, но по другим вопросам. Он мне ответил, что сидит на заседании депутатской комиссии, НО(!) какие вопросы рассматривались он не сказал...

   Так что винить "УКРОП" не в чем, а см1ттев1 баки - ОРГАНИЗАТОРАМ АКЦИИ!

  • #2
  • 22 июня 2016 00:05
  • Автор: Євген Довгополий

NIKOLO,Миколо Костянтиновичу, пише Вам син Григорія Довгополого. Щодо Ваших зауважень батько при бажанні відповість і сам. Але я також був присутній на сесії, тож маю що сказати. Особисто з Вами я не знайомий. Зате знайомий із Василем Миколайовичем, і в мене немає жодного сумніву, що і він, і Ви при голосуванні за дане рішення відповіли б "за". Що стосується назви рішення, то батько і написав, що це спрощене формулювання. Хоча його суть і відображає саме визнання "запоребричного" сусіда державою-агресором. Підтримка відповідного звернення - єдиний спосіб "визнати агресором" у межах повноважень районної ради. Однак менше з тим. На жаль, у райраді депутатів, яких можна вважати продемократичними, не так вже й багато. І Ви б могли і краще координувати свою роботу між фракціями. Так, проект рішення було включено в повістку дня вже безпосередньо на самій сесії. Переконаний, в іншому випадку він би або а)не пройшов би президію; б) не набрав би достатньої кількості голосів. Власне, дане рішення "пройшло" і на 7 сесії лише завдяки виступу Надії Вайло. Будь ласка, на майбутнє координуйте роботу з "Батьківщиною". 14 голосів "За"... Мінімум... Саме ваших голосів могло і не вистачити. І, будь ласка, не посилайтесь на інших відсутніх. Нехай вони самі відповідають перед своїми виборцями. Хоча я взагалі сумніваюсь, що виборці "Волі народу", "Опозиційного блоку" чи "БПП-Солідарність" взагалі будуть ставити якісь питання своїм обранцям. І найголовніше, поцікавтесь, будь ласка, чому на сайті Глухівської районної ради в результатах поіменного голосування "помилково" зазначено інше питання, щодо якого відбувалось голосування. А також чому в переліку рішень райради 7-ї сесії від 10.06.2016р. адміністратори "забули" розмістити рішення "Про підтримку звернення...". Дякую і успіхів Вам!

  • #3
  • 22 июня 2016 07:19
  • Автор: NIKOLO

Євген Довгополий- Согласен с Вами. Но ещё раз говорю, что "подпольно" такие решения выносить нельзя - НУЖНО ОСНОВАТЕЛЬНО ГОТОВИТСЯ! Действительно, если бы я знал, я был бы там!

   А почему нет данного вопроса на сайте рады, я уточню, но хотелось бы что бы автор идеи доводил эти вопросы до логического завершения, а это не только сайт райрады, считаю что данная информация должна быть ПОДРОБНО описана в районной газете "Глуховщина", так как другие издания в т.ч. и "КурЬер" к сожалению в сёлах не распространяется.

   То, что нам с Василием не сообщили, что будет вынесен данный вопрос и вспомнили в прессе только депутатов от партии "УКРОП"- это можно расценивать КАК ПОДСТАВУ! 

   Что касается так называемой ПРЕЗИДІЇ, это просто дорадчий орган, ни к чему и ни кого не обязывающий. Решения Президії юридически имеют рекомендательный характер и не более!  В Регламенте Рады указано, что все материалы для рассмотрения на сессии выдаются для ознакомления депутатам за 10-ть дней до сессии! Затем идёт рассмотрение в комиссиях и только тогда эти вопросы выносятся на сессию.

  • #4
  • 23 июня 2016 08:58
  • Автор: Андрей Пикула

В Курской области в ДТП с фурой погибли пять граждан Украины

https://news.mail.ru/incident/26206674/?frommail=1

А что граждане Украины в стране-агрессоре забыли?Наверное, ехали выразить свое презрение рос. властям? Или все-таки агрессор-агрессором, а за денежкой надо в Россиюшку на заработочки ездить?