Новий храм відкрито (відео)

У Пустогороді посвячено церкву Київського Патріархату.

УРОЧИСТА ЦЕРЕМОНІЯ , З ЛІТУРГІЄЮ, ЯКУ ПРОВОДИВ СУМСЬКИЙ ВЛАДИКА МЕФОДІЙ, ВІДБУЛАСЯ МИНУЛОЇ П`ЯТНИЦІ, ЗА ПРИСУТНОСТІ ДЕКІЛЬКОХ ДЕСЯТКІВ МІСЦЕВИХ ВІРЯН ТА ПРИЇЖДЖИХ.

Новий храм Григорія Богослова зведений на узвишші над заплавою змілівшої річечки Бики – там, де колись розташовувалася велика церква. Більшовицька влада перетворила ту на сільський клуб, а потім голова місцевого колгоспу домігся, щоб колишню культову споруду взагалі розібрали. Матеріал з неї частково використали на приміщення дитсадка, частково – для будинку самого голови. Обидві будівлі потім, за дивним збігом обставин, знищив вогонь. Місцеві вважають це виявом небесної кари.

Тепер ось тут знову дерев’яна церква – маленька, можна сказати навіть не церква – капличка. Втім, вона має міцний і глибокий, розрахований на потужніше навантаження фундамент, і дуже ошатна на вигляд: з великими вікнами, спрямована до небес позолоченою банею – як і належить справжньому будинку Бога. Поряд, на стовпі – гучний дзвін.

 

Побудували все це добродії з Галичини, на яких вийшов, виконуючи прохання громади допомогти з храмом – на кшталт того, що звели нещодавно у сусідніх Княжичах, місцевий уродженець Ігор ЯНЧУКІВСЬКИЙ. Нині він мешкає у Ромнах. Там познайомився з керівником будівельного підприємства на Івано- Франківщині, Ярославом Григоровичем, теж з пустогородським корінням. Справу полаштували дуже швидко: на заливку підмурівку, монтаж стін, наведення даху та встановлення купола пішло декілька днів. Робили все добрі майстри зі сторони, при активній підтримці місцевих умільців. Один з підрядчиків – галичанин, з яким вдалося поспілкуватися, сказав таке:

- Добру справу зробили, на душі приємно. Головне для молитви, відкриття душі Богові з`явилося – на скільки вистачило коштів. Додати до цього тепер мають місцеві вірні. Певен, вони подбають і за огорожу, й подальшу розбудову храму.

З отцем Назарієм, який отримав благословення бути настоятелем церкви Григорія Богослова, поспілкуватися не вдалося – якраз на момент початку бесіди прибув владика Мефодій. Напередодні літургії він звернувся до присутніх з короткою промовою:

- Радий бути з вами на цій давньоруській землі. Колись тут був храм, який знищила радянська влада. І ось він знову відродився. Це – справжнє чудо.

Невеликі розміри церкви, серед іншого, пояснюються й тим, що у селі, населення якого за царату та перших десятиліть комуністичного правління налічувало тисячу людей, нині не більше 350 мешканців. Асфальтову дорогу сюди нині геть розбито. До речі, коли вже збиралися від’їжджати, до представників ЗМІ підійшла акуратно вдягнена жіночка, і, мабуть, прийнявши тих за якихось важливих персон, звернулася ось з таким проханням:

- Сама я з Росії, а сюди повернулася щоб доглядати за немічною мамою. Те, що відкрили храм, звичайно, дуже добре, але хотілося, аби й селом нормально замостили вулиці. Зараз тут подекуди ні проїхати тобі, ні пройти.

Між іншим, сам Пустогород – село доволі примітне. Воно розташоване порівняно недалеко від московської траси, у мальовничій місцевості, з великим озером, де ще у XVII ст. розводили рибу на продаж, та давньоруським городищем. При належному господарському підході, могло би стати цікавим туристичним об’єктом. Місцеві, до речі, прекрасно це розуміють. Сільський голова Володимир ГНІДЕНКО багато оповідав про давню історію села, його штурм монголами далекого 1239 року, храм, фортецю, що стояли за Київської Русі на іншому березі Биків тощо…

Тож, попри розбиті дороги і зримі ознаки занепаду у Пустогорода є певні перспективи. Хотілося, щоб нова церква стала першим кроком на шляху їхнього реального життєвого втілення.

Андрій КОВАЛЕНКО

P . S .

До речі, у Пустогороді поволі йде і будівництво церкви Московського Патріархату.