Обканонічились!

Православні християни України. Скільки ж ще необхідно нам бути мовчазними свідками знущань над вірою Христовою! В місті Запоріжжі сталася трагедія – загинув дворічний хлопчик. Але православний «священник» відмовився виконувати требу відспівування покійного, бо дитя було хрещене в іншому патріархаті. А місцевий владика визнав такі «дії» свого підлеглого ієрея правильними. Бо бачте, у них – канонічність.

У найбільш достовірному джерелі («Полный православный богословский энциклопедический словарь. М.: - 1992, Т.2, - с. 1188») знаходимо визначення: «Канон – слово греческое, имеет смысл правила, руководственной как нравственной, так и юридической нормы, в каковом смысле оно и употребляется в церковной терминологии, появляясь впервые в послании Апостола Павла. Канон – это правила веры и жизни християнской, это постановления Вселенских соборов, а также и местных, и отдельных авторитетных лиц».

Отже, правила віри стоять у межах цього поняття на першому місці. А що може бути більш канонічним для православних християн, ніж положення Святих Євангелій? І у Матфея, і у Марка, і у Луки є один сюжет: «Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили. Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього. І, обнявши їх, поклав руки на них і благословляв їх» (Святе Євангеліє від Марка. 10:13-15). Так в якому патріархіті були хрещені ці діти? Зрозуміло, що вони хрещеними взагалі не були. Але ж апостоли і є першопочатком Церкви Христової. На прикладах їхніх діянь Господь упереджує церкву від помилок: всі діти – діти Божі!

І проблему «неканонічності» іншої церковності передбачив Ісус: «Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами. Ісус сказав: не бороніть йому, бо немає нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене. Бо хто не проти вас, той за вас» (Святе Євангеліє від Марка. 9:38-40). Отже, всі, хто йдуть шляхами, що ведуть до Господа, приймаються Господом, як достойні, якщо вони творять добро. Немає нічого нового під сонцем. Вже апостоли сперечалися між собою – хто б з них був більший? «Ісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед собою і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав мене; бо хто найменший між вами, той є великий» (Святе Євангеліє від Луки. 46: 47-50). То може саме таку дитину відмовився відспівувати запорізький ієрей?

І не забудемо – на суді перед Понтієм Пилатом Ісус уточнив: «Царство Моє не від світу цього» (Святе Євангеліє від Іоанна. 18: 36). Отже, священник від УПЦ МП, порушивши прямі заповіді Господні, відмовившись відспівати усопшу дитину, не посприявши переведенню її чистої безгрішної душі до Царства Божого, практично впав в стан «хули на Духа Святого» - що є гріхом непробачаємим! І його в цьому підтримав владика Запорізький і Мелітопольський (в недавньому минулому – архієпископ Конотопський і Глухівський). Але прийде день, коли збудуться слова Господні: «Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? І тоді скажу їм: я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня» (Святе Євангелії від Матфея. 7: 22-23).