Новость из категории: Статьи

Чи можливо повторити у Глухові досвід Тростянця?

31 березня, у глухівському РДК, в рамках промоції нової політичної партії «Сила людей» відбулася публічна дискусія на тему реформування системи місцевого самоврядування (офіційна назва «Реформи, які потрібні містам»)

До заходу виявили зацікавленість трохи більше за півсотню глухівчан, що, зважаючи на вихідний та не надто комфортну погоду, не так вже й мало. Це мабуть тому, що серед заявлених модераторів обговорення був Юрій БОВА - тростянецький міський голова-новатор, який нещодавно увійшов до Топ-5 рейтингу українських мерів-іноваторів. Заради, як то говориться, повноти картини, варто, мабуть, згадати і його партнерів, які брали участь у заході: політика, експерта, голову політради "Сили людей" Олександра СОЛОНТАЯ, та адвоката, громадського діяча з Кривого Рогу - Світлану СОВУ.

Тростянець – одне з небагатьох успішних малих міст України, яке, дійсно, розвивається, без гучного піару та окозамилювання. Його мер, який перебуває на своїй посаді тринадцять років, поділився з присутніми деякими секретами свого успіху. Його головною запорукою він бачить чітку стратегію розвитку, з визначенням головної мети і пріоритетів, з обов’язковим виконанням намічених завдань. Нині, наприклад, він поставив амбітну мету опанування Тростянцем статусу шоколадної столиці України та провідного культурно - туристичного центру Слобожанщини (дрижи, Харків! –жарт, авт.), з розбудовою відповідної інфраструктури та привабленням туристів. Це не аж ніяка не нью- васюківщина – з огляду на низку дуже успішних проектів, вже втілених в життя у Тростянці: відбудову (фактично – відновлення з руїн) знаменитого гостинного Круглого двору, у стінах та довкола якого проводиться низка масштабних культурних заходів, в тому числі й знаменитий турнір історичних реконструкцій; старовинних панських садиб, серед яких і пов’язані з ім’ям Петра ЧАЙКОВСЬКОГО – само собою, з організацією під брендом великого композитора музичних фестивалів; початок відновлення біатлонної спортивної бази у місцевому, колись дуже відомому, навіть за межами України, дендропарку; успішний старт об’єднаної навколо міста територіальної громади, організація жвавого туристичного трафіку, який приносить непоганий прибуток місцевим підприємцям. Всі ці досягнення, дійсно, вражають, особливо якщо зважити, що у далекому 2006 Ю. Бова розпочинав свою діяльність на нинішній посаді, маючи бюджет в аж трохи більше за три мільйони гривень, і місто зі вкрай занедбаною інфраструктурою та занепалим виробництвом.

У публікації минулого номеру, присвяченій дискусії з актуальних питань місцевого самоврядування, проведеної у Глухові за ініціативою «Сили людей», розглядалася діяльність тростянецького мера Юрія БОВИ

Гадаємо, буде доцільним навести перелік його досягнень, напрацювань, та порівняти з тим, що має Глухів.

 

По – перше, за керування Юрія Бови до Тростянця залучено великого інвестора – ТНК «Крафт Якобс Сушард», на місцеву шоколадну фабрику. До2016 р. вона вклала у місцеву економіку близько 200 млн $ інвестицій, та створила 1000 нових робочих місць. Сам Юрій Анатольович під час дискусії дав зрозуміти, що бізнесова діяльність «Якобса» стала головною запорукою успіху і його, як мера, й, відповідно, підкреслював важливість створення сприятливого бізнес-клімату для великого капіталу.

 

Переходячи до порівняння, варто спочатку зауважити, що умови для інвесторів на початку 2000-х та після 2014 р. різняться докорінно – взяти хоча-би війну на Донбасі, через яку великий капітал Україну оминає, образно висловлюючись, десятою дорогою. Тож порівнювати, мабуть, варто, синхронізуючись у часі. Зробивши це, побачимо, що Глухів до 2013 року теж мав можливості завести до себе непогані виробничі інвестиції. Можемо згадати, наприклад, спорудження заводу з виготовлення елементів для сонячних батарей на сировинній базі баницького кар’єру кварцитів, що планувалося на 2011 – 12рр. За цим проектом, цілком співзмірним за обсягами з крафтівським, подейкують, стояв один з найближчих соратників Януковича – тоді віце-премьєр - Андрій КЛЮЄВ. Проте, навіть йому виявилося не під силу довести справу до кінця. Хтось застопорив процес, причому на вирішальній стадії, - дуже схоже, до речі, як стопоряться багато починань чинного глухівського мера – згадаймо недавню історію з зупинкою роботи на колишньому заводі продтоварів.

Практично відразу після отримання відповідних повноважень, 2006 року, командою мера Тростянця розроблено стратегічний план розвитку міста з 3 пріоритетними напрямками: 1) інвестиції; 2) розвиток малого та середнього бізнесу через туризм: 3) створення належної комунальної інфраструктури.

Подібна стратегія з позначенням пріоритетів міститься у передвиборчій програмі Мішеля Терещенка та конкретизується у міських річних програмах соціально - економічного розвитку- 2016, 17, 18рр. Дещо по цих напрямках вже зроблено: є певні інвестиції, помітні інфраструктурні зрушення: тротуари, модернізація котлового господарства, масштабне оновлення шкільного та лікарняного обладнання.

Згідно з цим планом, протягом20072008 рр. відновлено Круглий двір та палац Голіцина. Це був свого роду пілотний проект, який потягнув низку інших. Його вдале завершення дало початок організації щорічних фестивалів: історичної реконструкції ( на 2015 р. визнано одним із найкращих в України; «Днів Чайковського», з залученням висококласних вітчизняних та європейських виконавців.; художнім пленерам ( теж – за участі відомих майстрів); «Схід-Року». Також відкрито низку музеїв: шоколаду, кави, картинну галерею. Щорічно місто відвідує близько 30 тисяч туристів.

Кошти на відновлення глухівських пам’яток: тюремного замку, старої водонапірної вежі, скверу Шевченка, заплановано у проекті бюджету, підготованим міським керівництвом і проваленим представниками «опозиції». Вдихати життя у занедбані історичні будівлі методом «народного будівництва» та за рахунок толок, як це роблять тростянчани, у Глухові не вийде, через наявність національного заповідника. Втім, і тут - міністерство культури, вперше за останні роки озвучило готовність надати кошти для реставрації історично – архітектурних об’єктів. Чому цього не робилося раніше – питання не до Терещенка. Щодо фестивалів – ми, знову ж таки, старанням чинного мера маємо «Льон – фест», і, без будь-якої керівної ініціативи, стараннями ентузіастів – нічим не гірші за «Схід- Рок» «Северные земли». До згаданого можна додати «Глинські дзвони» та започаткований минулого року фестиваль козацьких бойових мистецтв. Вистачає у нас музеїв, і туристів, до речі, не менше ніж у Тростянці – по лінії одного лише НЗ «Глухів» зареєструвалося минулого року 23 тисячі, а є ще свій облік у краєзнавчого музею (орієнтовно, 5 – 7 тисяч).

Житловий фонд Тростянця повністю переведено на індивідуальне опалення, практично всі котельні працюють на твердому паливі; кількість вуличних ліхтарів збільшено зі 158 до 1208; покрівлі всіх багатоквартирних будинків відремонтовано, на водозаборах запроваджено сучасні автоматичні системи подачі і регулювання тиску води.

Глухів зумів зберегти і розвинути централізовану систему опалення, що, з огляду на новітні тенденції у світовому містобудуванні, набагато перспективніше. Те ж саме можна сказати й пр використання різних видів палива,що практикується у Глухові: обігріватися дровами та пілетами, на які «налягають» у Тростянці, у кінцевому підсумку стає дорожчим, ніж газом. За останні два роки у нас спостерігаються певні зрушення й у справі ремонту житлового фонду, водогінно-каналізаційному господарстві.

Місцева громадськість, через створену систему голів вуличних і квартальних комітетів, активно залучається до бюджетного процесу і управління процесом благоустрою.

У Глухові роблять перші кроки в цьому напрямку – варто згадати передноворічні урочисті збори зі старшими будинків та головами квартальних комітетів, і такий революційний для Глухова крок, як виділення коштів для потреб низової ланки міського самоуправління.

___________________________________________________________

Зважимо також, що Бова при владі майже тринадцять років, а Терещенко – два з половиною. Багато з того, що давно працює у Тростянці, у Глухові лише впроваджується. Кожне місто також мають свою специфіку: тростянецька влада, наприклад, тринадцять років тільки й думає, де й на чому заробити кошти для міста, як створити належні умови для малого й середнього бізнесу, а не зосереджена на освоєнні щедрих вливань з державного або обласного бюджетів, як це мало місце у Глухові до 2015 року.

І ще, тут не можна ігнорувати особистість самого Анатолія БОВИ – колишнього підприємця, людини енергійної, ініціативної, сміливої, і, судячи з усього, не дуже керованої ззовні. На жаль, у Глухові до Терещенка людей такої вдачі, образно висловлюючись, на гарматний постріл не підпускали до будь-яких серйозних керівних посад.

Андрій КОВАЛЕНКО



Поделиться в соцсетях:

Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter

Похожие новости

загрузка...