Індекс щастя по – глухівськи
Кореспондент газети «Кур'єр» вирішила дізнатися, чи почувають місцеві мешканці себе щасливими, та з чого вони почерпають життєву енергію і що для них є джерелом натхнення, що приносить радість та задоволення. Враховуючи те, що на дворі зима, питання звучало так: «Якими щасливими подіями для вас запам’яталась нинішня зима?». Ми опитали багато глухівчан різного віку, соціального рівня та достатку, і відповіді були самими різними. Проаналізувавши роботу з опитування, зробили висновок, що більшість людей взагалі не задумуються, що таке – щастя та навіть не здогадуються, що вони є щасливими! , навпаки, серед наших респондентів були такі, хто попри зовнішні негаразди, почували себе найщасливішими у світі. Але найголовніше, що багато громадян, котрі поскаржилися на безрадісне життя, навіть нічого не роблять для того, щоб його якось змінити та розфарбувати яскравими подіями. Так, наприклад, коли автор даного матеріалу пропонував їм прочитати цікаву книгу чи вийти на прогулянку до зимового парку чи лісу, сходити на ковзанку чи намалювати фарбами квіти на снігу, в очах співрозмовників стояло непорозуміння та подив. Виявляється, люди не знають, що стати щасливим – так просто! Щастя – воно ж в дрібницях: свіжому морозному повітрі, червоних щічках дитинки, що активно рухається на вулиці, в чашці смачного чаю, у мурчанні домашнього улюбленця – кота, і навіть у вимитому чоловіком посуді! Приємні дрібниці – це чудова частина нашого життя. Головне – встигати їх помічати!Марина Полуніна з донечкою Софійкою, якій 1 рік 7 міс.: «Кожний прихід зими для мене був сумним: природа засинала, наставала тиша і журба. Та коли на світ з’явилася донечка Софійка, все змінилося, і я почала бачити те, на що раніше не звертала уваги! Зима – це суцільні радісні моменти! Рожевощоке дитя з лопаткою біля снігової купи – чи це не щастя? Стільки всього потрібно встигнути зробити, насолодитися, а вже пів зими пройшло, аж сумно! Дійсно, діти багато значать у сприйнятті світу та вмінні ловити приємні миттєвості! І навіть не зважаючи на те, що наша з Софійкою сім’я не повна, бо в нас немає татка, та в нас купа всіляких проблем, у тому числі й матеріальних, та ми з нею – найщасливіші! Радіємо всьому, що нас оточує: а як же можна жити, щоб не радіти?!».
Підготувала Оксана Ковальова
Поділитися в соціальних мережах:
Знайшли помилку у статті? Виділіть слово/кілька слів та натисніть Ctrl+Enter