Новость из категории: Статьи

Новорічні свята як дзеркало душі

Головним критерієм того, чи людина щаслива, є її вміння відпочивати, причому перш за все – душею. Отже, новорічні свята як лакмусовий папір, безпомилково визначають загальний настрій окремо взятого індивіда. Аби відчути цей настрій та дізнатися, як почувають себе напередодні Нового Року та Різдва Христова глухівчани, ми відправилися в маси та поцікавилися у пересічних громадян, як вони збираються святкувати вказані дні та що вони для них взагалі значать. Відповіді виявилися досить різноманітними.

Ірина з синочком Олександром, якому 1 рочок:  «Як завжди, Новий рік проведемо разом з чоловіком, шампанським та фруктами. В нас така традиція: відзначати цю ніч по – сімейному, по – домашньому».

Крістіна Ковальова, 22 роки, майстер спорту України:  «Для мене як творчої особистості умовностей не існує: свято треба влаштовувати тоді, коли цього потребує душа, а не коли підійшла календарна дата. Новий рік для мене може бути коли завгодно і це необов’язково буде новорічна ніч. А якщо захочу напередодні Нового року просто поспати – значить, ввечері вкладуся, а зранку прокинуся, і мені буде абсолютно все одно, що весь світ в цей час святкує і танцює навколо ялинки!».
Андрій, 43 роки, підприємець: «Я довгі роки працював у Швеції, і мені, українцю, доводилося зустрічати Новий рік далеко від рідної домівки. Це свято – однакове для всіх, і ми, не дивлячись на національність, до ранку пускали в небо салюти, веселились від душі та бажали один одному щастя. Цей рік вперше у своєму житті я не буду святкувати, бо різко змінилися життєві обставини. Напередодні Різдва в минулому році померла дружина і на моїх руках залишився дворічний синочок. Живу тепер за режимом та графіком свого малятка. Новий рік для мене – це вже не свято як таке, а лише дата проведення аналізу зробленого за 12 місяців та крапка відліку нових планів. Адже в мене як підприємця та творчої людини - купа всіляких проектів, започаткувань та сподівань. Маючи вищу освіту, я так і не пішов працювати за фахом в рідній державі, тому ніколи не залежу від зарплатні. Розраховую лише на свої сили й, дякувати Богові, жалуватись ні на що!».
 
Підготувала Оксана Ковальова


Поделиться в соцсетях:

Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter
загрузка...

Похожие новости