Замість того, щоб лежати на дивані – хутчіш до спортзалу!

В нашому місті людей, які займаються своїм тілом в спортивних залах чи на бігових доріжках, з кожним днем стає все більше. Результат говорить сам за себе. За останні 5 років кількість місць, де можна займатися спортом, збільшилась у двічі. І це не може мне радувати. Автор даного матеріалу на особистому досвіді переконалася в тому, що абсолютно кожний мешканець Глухова має змогу стати до лав прибічників здорового способу життя і регулярно займатися любительським спортом.

Кореспондент «Кур'єру» за ці 5 років побула клієнткою усіх спортивних та фітнес - клубів міста, та встигла вивчити всі бігові доріжки. І, звісна річ, вивела для себе основні їх родзинки. Ці пункти ми зараз і пропонуємо в якості огляду спортивних закладів Глухова. Ми не вказуємо назви, адже стаття не носить рекламного характеру, а є виключно інформативною. Моє особисте знайомство зі спортом почалося в віці 37 років. Просто дістали неприємні висказування оточуючих про мою зайву вагу. Хоча близькі родичі, а саме – батьки, заспокоювали: мовляв, у нашому роді всі жінки – повнотілі, отож, це в мене спадкове, і нічого з цим не зробиш. Але все ж таки я вирішила зробити виклик природі та повоювати з тією спадковістю, що перетворила мене, 37-річну жінку, в 93-кілограмову товстушку з запливлими очима. Зазвичай у таких випадках консультуються з лікарем – дієтологом, та оскільки в Глухові такого немає, то я пішла до ендокринолога Галини Лапінської. Стоячи в черзі під кабінетом, навіть не уявляла, як буду озвучувати свою проблему, адже в коридорі було чимало дійсно хворих людей на цукровий діабет, а я тут прийшла за дієтою для зхуднення. І ось, щойно переступивши поріг і привітавшись, видавила з себе: «Я хочу схуднути!». Реакція Галини Іванівни додала мені впевненості у собі й викинула всі дурні думки з голови. Лікар назвала мене молодчиною і сказала, що за 3 місяці я можу легко скинути 15 кг за умови додержання дієти та регулярних занять спортом. Та найголовнішим стимулом для того, щоб кардинально змінити себе, став діагноз, який виставила мені Лапінська: «Ожиріння на межі цукрового діабету». Тобто ще трішки – і я можу опинитися серед тих важко хворих людей, що стоять під кабінетом. З того часу моє харчування стало виключно здоровим, згідно з дієтою для діабетиків 2-го типу. І – регулярні фізичні навантаження. А ще тепер моє життя було під ковпаком лікаря – ендокринолога: щоп'ятниці я приходила на контрольне зважування за звіт: що пила та їла, скільки бігала та ходила пішки тощо. Треба відмітити, що Лапінська надала мені досить цінну пораду: починати займатися спортом треба не в залі, а подалі від людей, на самоті, щоб не соромитись і почуватися спокійно. В ідеалі – це беріг річки. Що я відчувала, коли вперше натягнула на себе спортивні штани та побігла вздовж Павлівського озера? - Ніяковість та втому. Та тривало це хвилин 10, а потім відчула прилив сил – відкрилося друге дихання. З того моменту бігала кожного дня по півгодини. За тиждень скинула 2 кг. А за 3 місяці мої результати вразили лікаря Лапінську: я схудла не на 15 кг, а на 17! Хоча чіткої дієти вже не дотримувалася, а викинула з раціону лише смажену картоплю і стала вживати клітковину та насіння льону. Восени, коли на вулиці похолодало, перейшла займатися до спортивної зали в центрі Глухова.