А що ти зробив для свого міста?

Нещодавно кореспондент газети «Кур'єр» запропонувала користувачам популярного нині ФБ винести на загал актуальні проблеми, які хвилюють глухівчан. Пост зібрав чимало відгуків місцевих мешканців, багато з яких хотіли дізнатися, що робить для Глухова влада? Але знайшлись і такі, хто поставив питання з іншого боку: «А що зробив для міста саме ти?». Наприклад, приватний підприємець Володимир Романенко, відомий своєю активною життєвою позицією та здоровим способом життя, вважає, що починати потрібно неодмінно з себе. І розповів про свій внесок у спорт, а також – про Зоряну Бабик-Стецун, котра нещодавно приїхала в Глухів, але серйозно вкладається в його розвиток.

Нас зацікавила дана тема, і ми зустрілися з Володимиром Івановичем та Зоряною безпосередньо на стадіоні «Дружба». Зізнатися, коли чоловік підвів мене до відчинених дверей, я навіть побоювалася туди заходити, адже попереду чекав темний довгий коридор з обшарпаними жахливими стінами. Та В. Романенко заінтригував. Сказав, що у кінці тунелю буде світло – тобто приємний сюрприз. І ось ми всередині. В першу чергу співрозмовник звернув мою увагу як кореспондента на табличку, що висіла на дверях. На ній красувався надпис про те, що роздягальня зроблена коштом підприємця Володимира Романенка. Зі слів Володимира Івановича, ніколи в житті у юних футболістів, що займаються на стадіоні, ще не було роздягальні та душової кімнати, тому він усі ці блага зробив за свій кошт, витративши 2,5 тисячі доларів США. До речі, душовими кабінами потім користувалися не лише юні спортсмени, але й робітники стадіону. Та чомусь коли він з власної кишені вирішив таку нагальну проблему і на табличці написав своє ім'я, це не сподобалося минулій владі. «Дивно, але чомусь на лавках у парку скрізь викарбовані прізвища людей, а тут не можна!», - каже співрозмовник. Прямуючи темним коридором, я все чекала, коли ж буде обіцяне світло в кінці тунелю.

І ось, нарешті, двері, за якими починається інший світ! Коли Романенко їх відчинив, ми потрапили у казку, де неймовірно красиво та затишно: танцювальна студія «FREEDOM», де дівчатка займаються пілоном, а також – роздягальня та туалет. Виявляється, усю цю красу профінансували Володимир Іванович разом з керівницею студії Зоряною Бабик-Стецун. На залу пішло 250 тисяч гривень чисто Зоряниних коштів, а все інше взяв на себе Романенко. Ми поцікавились у молодої тендітної жіночки, навіщо вона так ризикувала в чужому незнайомому місті та чи оправдані її сподівання. У відповідь почули, що коли 3 роки тому вона приїхала з Хмельницького до Глухова разом з чоловіком та двома дітьми, то чітко розуміла, що роботи тут не знайде, а тому буде займатися власною справою. Зоряна привезла до нас новий вид танцю – пілон. І почала знайомити з ним місцевих мешканців та розкручувати. Відкрити власну справу дуже важко.