Людина жива, поки її пам'ятають
Тільки зараз, коли на дворі вже вечір, в мене з'явилась можливість підійти до комп'ютера, але не написати цей пост я не могла. Адже, 12 серпня 2019 року, минає 19 років із дня загибелі підводного човна "Курськ". Тоді, в далекому вже 2000-у ми до останнього, сподівались на диво, адже серед 118-и підводників був і капітан медичної служби Олексій Станкевич - наш колишній сусід по будинку, друг моїх синів, колишній учень школи №3 Глухова, в якій ми з чоловіком викладали фізичну культуру..
На жаль, дива не сталось, але лишилась добра пам'ять про Олексія. На будинку, де він жив встановлено меморіальну дошку і за ініціативи Фелікса та Миколи Колтакових кожного року проходить міський турнір з баскетболу серед школярів пам'яті Олексія Станкевича, адже Олексій був гравцем шкільної баскетбольної команди.
P.S. Коли годину тому я поверталась додому, переді мною йшов чоловік, який підійшов до пам'ятної дошки на честь Олексія Станкевича і зупинився. Я не знаю хто він. Можливо, колись служив на флоті, можливо знав Олексія особисто, але, мабуть, не випадково, саме сьогодні, він прийшов до будинку, де жив Олексій. Є такий вислів:"Людина жива, поки її пам'ятають."
Ірина Колтакова
Поделиться в соцсетях:
Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter