Лелека залишився в Глухові

Бог почув його молитви та перетворив на лелеку. Повернувшись додому душа чоловіка зраділа рідному краю, квітучим садам та батьківській хаті, але перетворитися на людину він вже не міг. Тому з приходом холодів знов летів до теплих країв. Тепер кожної осені ми чуємо сумний крик прощання з батьківщиною — кру-укру-укру, немовби намагання пташиною мовою прокричати в останнє : «Україна!» Місяць тому я отримала повідомлення в фейсбуці від глухівчанки Надії Таран про те, що в Глухові залишився лелека та потрібна допомога. Як сердешний опинився в місті та чому в нього слабкі крила ми ніколи не дізнаємось, але точно знаємо про те, що в нашому місті багато хороших людей. Прихистили чудового птаха в родині Людмили Андріївни Басанець та Миколи Івановича Пустового. Родина полюбила бешкетника всім серцем, навіть дали ім’я Сеня. Чому бешкетника? Наш Сеня постійно тікав та намагався полетіти до своїх братів, але сил не вистачало.

 

Віра Андріївна попри вік та стан здоров’я повертала його до дому. Не хотіли добрі люди розлучатися з бузьком, але птах потребував особливі умови, а це 800 грамів риби на день, вітаміни та тепле, просторе приміщення. Я звернулась за допомогою до міської адміністрації. Згодом все було належним чином організовано. Тепер наш красень Сеня мешкає в Міському центрі позашкільної освіти під надійною опікою колективу. Низький уклін добрій людині, яка передала більше ста кілограмів риби. Якщо в Зоомагазині або в магазині з морською рибою ви побачите скриньку з надписом «Для лелеки» знайте, що це для нашого Сені. Тепер будемо чекати весни, та надіятися на те, що наш лелека приєднається до рідних та знайде собі пару.