Новость из категории: Культура

Година пам’яті "Вогонь скорботи палає в серцях"

У 1932 - 1933 роках в Україні був великий голод. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки ненароджених - у лонах матерів... Чому вмирали? Бо в людей забрали все. Все до останнього колоска, до останньої зернини. Годину пам’яті "Вогонь скорботи палає в серцях" було проведено працівниками культури села та спеціалістом по роботі з молоддю. Ведучі розповіли про ті страшні роки. Пекло, створене в Україні на початку 30-х років 20 століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії. Хвилиною мовчання вшанували всіх українців, які померли голодною смертю.

Тим кого не врятував останній колосок, хто не дочекався весни, чиє серце не зраділо квітам і відступаючому лиху, наша пам’ять і скорбота. Було запалено свічку, щоб зігріти тих, кого в тридцять третьому не відспівували, не проводили, не поминали. Сільський голова Мартиненко В. М. розповів присутнім про голодомор в ті роки. А наостанок учні мали можливість взяти в руки виготовлені квіти незабудки й приєднати до карти України на згадку, що вони пам’ятають голодомор та шанують хліб.
 
Пинчук А. П. - завідувач КЗ " Сільська бібліотека" Дунаєцької сільської ради


Поделиться в соцсетях:

Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter

Похожие новости