Інтелігентність учителя як проблема сучасної школи
Наразі Україна переживає цілий комплекс кризових явищ в усіх сферах. Відбуваються реформи в багатьох галузях, зокрема і в освітянській системі. Особливого значення набуває проблема підготовки компетентного спеціаліста як інтелігентної людини в умовах нової української школи. Проте далеко не завжди педагог є інтелігентом, дотримується норм моралі, культури поведінки, що не може не викликати тривоги за майбутнє окремої людини й суспільства в цілому. Тільки вчитель інтелігент, в якому вдало поєднані індивідуально-психологічні та професійно важливі якості, може успішно розв’язувати в школі актуальні проблеми сьогодення, серед яких особливо важливе місце посідає проблема взаємовідносин учителів і учнів, дотримання норм моралі, толерантності.
Нагадаємо, що до основних ознак інтелігентності належить комплекс найважливіших інтелектуальних і моральних рис: загострене почуття соціальної справедливості, залучення до багатства світової й національної культури та засвоєння загальнолюдських цінностей, здатність дослухатися до своєї совісті. Характеристикою інтелігента є також здатність поважати людську гідність, а отже, поважати особистість у собі та в інших людях. Проте в повсякденній свідомості, і нерідко в освітянській системі, дефініція «інтелігент» асоціюється з дипломом про вищу освіту: закінчив вищий навчальний заклад – і вже інтелігентна людина. Ні, далеко не кожну освічену, ерудовану людину можна назвати інтелігентом. Інтелігентність педагога передбачає певну елітарність, безперервну працю, розуміння небезпеки тієї «духовної розхлябаності», яка сьогодні так зрадницьки втягує в себе сучасну людину.
Аналіз стосунків між учителями й учнями є невтішним.
Саме відносини учителів з учнями є болючою проблемою сучасної школи. Суспільство сором’язливо заплющує очі на те, що вчитель часто не вміє встановити оптимальні, позитивні взаємовідносини з учнями, вбачаючи в них лише об’єкт для передачі знань, часто принижує особистість дитини, спричинює конфліктні ситуації, а то й конфлікти. Багато педагогів мають досить низький рівень уміння розуміти своїх вихованців. Слабке знання об’єктивно наявних закономірностей міжособистісної взаємодії, невміння з’ясувати причини, які заважають зрозуміти індивідуальність дитини, призводять до неправильних оцінок її особистості і внаслідок цього – до неправильного вибору прийомів педагогічного впливу. Мабуть, така ситуація спричинена кризою освіти, освіченості, моральності, культурності нашого суспільства, де ці цінності тільки декларуються. «Суспільство, яке не цінує інтелігентність, приречене на зникнення, зазначив Д. Лихачов».
Слід завжди пам’ятати, що кожен, хто обирає професію педагога, бере на себе відповідальність за тих, кого він буде навчати й виховувати, відповідати за самого себе, свою професійну підготовку, своє право бути педагогом, учителем, вихователем. Нагадаємо вислів А. Дістерверга: «Покажи мені своїх учнів і я побачу тебе».
Отже, оптимальне, достойне виконання професійного педагогічного обов’язку вимагає від учителя певних якостей, які об’єднуються в поняття «інтелігентність». Вчителю, щоб бути не тільки інтелектуалом та професіоналом, а саме інтелігентом, необхідно опанувати культурним спадком шляхом безперервної освіти й самоосвіти.
Н. Ільїна, доцент кафедри психології та соціальної роботи
Глухівського національного педагогічного
університету ім. О. Довженка
Поделиться в соцсетях:
Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter