Хто створив краєзнавчий музей у Глухові?
Тривалий час у Глухові не було повноцінного краєзнавчого музею. Земляки, що побували у Західній Європі, дивувалися, що там навіть маленьке старовинне містечко має музей, а у місті, з яким пов’язана ціла епоха ХVІІІ ст. – «Глухівський період в історії України», були тільки наявні: музей С.А. Ковпака у Глухівському технікумі механізації сільського господарства (нині агротехнічний інститут С. А. Ковпака Сумського НАУ), у 1967 році відкрито музей історії Глухівського педагогічного інституту (у 2001 році створено нову експозицію історико-педагогічного музею ГНПУ ім. О. Довженка), шкільний музей М. І. Жужоми у школі-інтернаті (нині Глухівський ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою). Що стосується краєзнавчого музею, то формально протягом десятиліть існував фонд музею і невеличкий штат співробітників, що здійснювали просвітницьку роботу, а колекція переміщувалася з одного приміщення в інше. Від травня 1997 року, музейний заклад функціонує як Глухівський міський краєзнавчий музей, а в грудні 2002 року було повністю оновлено експозицію закладу, й від наступного (2003) року краєзнавчий музей отримав нове приміщення — відреставровану будівлю колишнього Дворянського зібрання.
Для відновлення краєзнавчого музейного осередку в Глухові на початку 2000-х багато зробив місцевий музейник В. М. Мажуга, а за сприяння тодішньої міської влади: особисто міського голови М. А. Деркача, котрий прийняв рішення про створення музею, ознайомившись з новоствореною експозицією історико-педагогічного музею Глухівського педуніверситету. Все це відбувалось на початку ХХІ ст.; пізніше будуть створені: музей історії євреїв Глухівщини та музей археології Національного заповідника «Глухів».
Але повернемось на початок ХХ ст., до історії заснування Глухівського краєзнавчого музею. 1901 року раптово, від серцевого нападу, помирає талановитий дослідник-українознавець, уродженець с. Кореньок Микола Шугуров, котрий працював головою Ніжинського окружного суду і співпрацював із журналом «Київська старина». Він одним із перших почав друкувати спогади про Т. Г. Шевченка, про декабристів, зокрема «Туманський і Міцкевич», видав монографію про видатного педагога І. Ф. Тимківського, зібрав солідну колекцію старовинних речей. Він любив рідний край і тому колекцію заповідав місту Глухову.
Напередодні свята Різдва Пресвятої Богородиці (20 вересня 1902 року) на зборах Глухівського повітового земства Володимир Аммосов зачитав листа вдови померлого чоловіка Надії Шугурової, яка згідно заповіту чоловіка запропонувала земству прийняти у дарунок його бібліотеку, зібрання гравюр і давніх документів, що стосувались нашого краю.
На зборах виступив земський лікар Петро Дорошенко і запропонував створити у Глухові Краєзнавчий музей. Він наголосив, це сприятиме значному впливу на розвиток історичної самосвідомості населення. Він же склав програму створення музею, яку земство ухвалило, а всю роботу по створенню музею взяв на себе як ініціатор проєкту.
У 1903 році було перевезено з Києва Шугуровський дарунок – 1348 дуже цінних книг, 53 гравюри і фототипії та інші цінні речі, що склали основу музейної колекції. Вагомий внесок зробили нащадки гетьманського роду - брати Петро і Дмитро Дорошенки, а сам Петро Іванович вів хронологічний каталог надходжень, розробляв план майбутньої експозиції. Щедро дарували експонати і дворяни і селяни. Павло Скоропадський, майбутній гетьман Української Держави (1918 р.), подарував два старовинні портрети – гетьмана Івана Скоропадського та його дружини Насті, Володимир Аммосов – колекцію унікальних старовинних монет, Олександр фон-дер-Брігген – зібрання цінних документів, селянин Гаврило Шемшук – передав знайдені кості допотопних тварин, меч із особливої криці та інше…
Музей відкрили у новоспорудженому будинку земської бібліотеки 18 червня 1903 року, а вже 25 вересня цього ж року на чергових зборах повітового земства було відзначено, що цей просвітницький заклад своїм виникненням зобов’язаний передусім трудам Петра Дорошенка, як керівника справою. Збори висловили йому подяку і обрали головою музейної комісії. Робота по створенню музею збагатила Дорошенка досвідом, який допоміг йому, коли він жив у Чернігові і займався музейною роботою по влаштуванню музейної старовини, а також коли у 1918 р., керуючи Головним управлянням мистецтв та національної культури у складі гетьманського уряду, займався музейним будівництвом в Українській Державі.
На сьогоднішній день фонди Глухівського міського краєзнавчого музею нараховують понад 12 тисяч музейних експонатів, але, безумовно, цінність колекцій першого музею набагато перевищує колекції нинішнього …. Виникає питання: де нині зберігаються зібрання цінних раритетів? Цю унікальну історичну спадщину нашого славного міста громада має право вимагати повернути до фондів нашого музею!
Певні зрушення вже є: Глухову повернуто історичний прапор. Разом з поверненням прапора варто повернути експонати, що стосуються історії нашого міста та рідного краю, до фондів краєзнавчого музею, а також встановити історичну справедливість - присвоїти Глухівському міському краєзнавчому музею ім’я його засновника – Петра Дорошенка!
Микола Гурець, Микола Захарченко
Поделиться в соцсетях:
Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter