Художник на першому краї

У 20 річницю прийняття Конституції України не можна не згадати тих, хто захищав права і свободи українців. Два роки тому майданівці йшли під кулі, захищаючи честь і гідність народу, право обирати європейське майбутнє. 2014 рік для українців – це революція гідності. 2016 – життя після неї.

Так, в цьому році з 25 червня по 9 липня включно в Українському домі експонується творча виставка фіналістів Всеукраїнського ІV Конкурсу дитячого малюнка «Україна: шлях до миру!», і ніщо у виставковому залі не нагадує про минулі події, а два роки тому тут все було якщо не розбите, то спалене. В Українському домі у січні 2014 р. забарикадувалися бійці спецпідрозділу «Беркут» і внутрішніх військ МВС.

Після штурму Українського дому те, шо не було винесене тітушками, то було побите і розтрощене. Постраждали і картини художника Юрія Базавлука, про якого вже не раз ми згадували в «Кур’єрі». Юрій Комінтернович – з початку Майдану і до його закінчення – був волонтером у інформаційно-комунікаційному бюро. Втім, про свою участь у знакових для нашого суспільства подіях та долю своїх картин він розкаже сам:

– В Українському домі тоді розміщалася комендатура і штаб ГО «Свободи». Я є автором емблеми і печатки «Пошта Майдану» , входив у групу «Художники», писав плакати, брав участь у створенні наочної агітації. У прес-центрі була розміщена виставка «мистецької сотні», яка називалася «На барикадах» (автор проекту «Мистецька сотня» – Катерина Ткачук). На виставці були і мої картини. Дві з них щезли після штурму «Беркута» 18 січня 2014 р. Тоді було розграбовано чимало цінностей. Але найгіршим було те, що без сліду пропадали не тільки культурні чи мистецькі цінності – пропадали люди. Моя майстерня знаходилася неподалік Майдану Незалежності, тому майданівці часто ховалися в ній від спецслужб. Майданівців викрадали за межами Михайлівської площі та Майдану Незалежності. Працювали спеціальні групи, які в мікроавтобусах з допомогою спецапаратури вираховували активістів-майданівців за номерами мобільних телефонів, розмови прослуховувалися. Викрадені люди пропадали без вісті, або знаходилися замерзлими на околицях Києва. Знаходилися і живими, але роздягненими, зі слідами катувань, дезорієнтовані у просторі й часі. Це є жахливі злочини проти людяності.

–​ На вашій виставці, яка нещодавно проходила у Путивлі, були картини, присвячені тим подіям.
–​ Так, на ній були представлені картини «Ніч напередодні штурму», «Мітинг на Михайлівській площі 30 листопада 2013 року», «Київ, вставай!». –​ Над чим ви працюєте зараз?
–​ Зараз я працюю над відновленням тих картин, які були вкрадені чи знищені в Українському домі. Вважаю, що у нас недостатньо висвітлюються події мистецького життя, мало мистецтвознавців, журналістів, які б професійно писали про зображувальне мистецтво. Розміщення художніх виставок у музейних чи інших культурних закладах могло б хоч якось заповнювати існуючі прогалини у висвітленні мистецьких подій, які відбуваються в Україні.

Бесіду вела Олена Долгая